У більшості європейських суспільств до початку XX ст. культура сформувалася в двох формах:
висока культура — витончене мистецтво, класична музика і література — створювалася і споживалася елітою;
народна культура, що включала казки, фольклор, пісні і міфи; вона належала бідним. Продукти кожної з цих культур рідко виходили за межі аудиторії, для якої вони призначалися. З розвитком засобів масової інформації (радіо, друкарство, телебачення, грамзаписи тощо) межа між високою і народною культурою була розмита. Так виникла масова культурах не пов'язана з регіональними, релігійними або класовими субкультурами.
Щоб культура набула масового характеру, її продукти повинні бути стандартизовані і "нав'язані" широкій аудиторії. На думку J1. Ловенталя, масова культура, яка має поверхневий характер, у меншій мірі здатна привести до духовного збагачення, ніж висока культура, яка вимагає творчості і глибокого сприйняття; поп-культура не здатна відобразити піднесені почуття, і це одна з причин того, що різні суспільства не можуть забезпечити умови для повної самореалізації особистості. Культуру складають люди, групи і норми, а тому сама культура — це комплексне і складне явище.
Можна визначити у внутрішній структурі культури такі її форми:
суперкультура (в значенні культури, створеної конкретним суспільством, яка передається з покоління у покоління);
субкультура (в розумінні культури як сукупності переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, характерних для певної соціальної спільноти; наприклад, національні, професійні субкультури, субкультура організацій і т.п.).
Виділяються такі особливості субкультури:
субкультура — це культура всередині культури, тому вона за об'ємом завжди менша, ніж культура в цілому;
субкультура визнає норми, переконання і цінності всієї культури; приналежність до субкультури не заважає належати до культури в цілому;
представники субкультури мають багато загального з представниками всієї культури, але вони мають ще і додаткові риси, які їх відрізняють від загальної культури. Наприклад, до субкультури можна віднести культуру молоді, дитячу культуру, сільську і міську культури і т.п.;
контркультура (в розумінні культурної моделі певної групи, яка протистоїть або знаходиться в конфронтації до пануючої суперкультури. Смелзер наводить приклад відомої контркультури в західному суспільстві — богема, а в ній — стиль життя і поведінка хіпі. Для їхньої культури характерним є прагнення до самовияву, бажання жити теперішнім часом, вимога щонайповнішої свободи, любов до екзотики. Це вступає в конфлікт з такими цінностями пануючої західної культури, як самодисципліна і самообмеження, копітка робота з метою досягнення успіху тощо.
Контркультура має свої особливі норми, цінності, ідеали, які несумісні з культурою загальною. Представники контркультури переконані в тому, що не можуть і не повинні йти на компроміс зі всією культурою через ідеологічні відмінності, які їх і відділяють одна від одної.
Контркультура прагне протистояти загальній культурі і змінити її норми і цінності. Наприклад, до контркультури відносять культу у хіпі 60-х років (західний світ), культуру дисидентів (колишній Радянський Союз);
девіантна культура як різновид субкультури властива групам з поведінкою, що соціально відхиляється; наприклад, стиль життя і антисоціальна поведінка груп наркоманів, сатаністів і т.п.);
особиста культура (мається на увазі культура конкретного індивіда).
Субкультура — система цінностей і норм, установок, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи, відмінна від пануючої в суспільстві культури, хоча й пов'язана з нею.
В сучасному суспільстві існує значна кількість таких субкультур. Це класові, етнічні, молодіжні субкультури і т.п.
Девіантні і навіть делінквентні (злочинні) субкультури виробляють такі системи цінностей і норми поведінки, стилі життя, які в пануючій культурі розглядаються як антигромадські або злочинні. Вони формуються в особливих соціальних умовах і для деяких соціальних груп надають специфічні можливості розв'язання проблеми бідності, низького статусу, обмежених соціальних можливостей і т.п.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які існують культурні форми? Що таке субкультура?“ на сторінці 1. Приємного читання.
