Важливе значення має сфера управління соціальними процесами. В суспільстві існують люди з неадекватною соціалізацією (так звані девіанти), які недостатньо засвоїли цінності і норми суспільства, особливо в сім'ї.
На рівні соцієнтальної системи (тобто інтеграційної підсистеми суспільства) як єдиного колективу з своїми нормами, ролями, статусами, девіація — це відхилення від рівноваги, що викликає необхідність використання таких засобів контролю, як поліція, психіатричні лікарні, в'язниці.
Культурна система є по відношенню до соцієнтальної системи її навколишнім середовищем, вона виконує функціїлегітимізації(узаконення) нормативного порядку в суспільстві як висунення підстав для соціальних заборон (табу) і дозволів (заохочень). Нижче в системі навколишніх середовищ, що оточують соцієтальне суспільство, розташована особистість, організми і фізичне оточення. Кожне з цих середовищ накладає на соцієтальне співтовариство як на соціальну систему і на кожний з вхідних в нього елементів певні обмежуючі умови.
Організми і фізичне оточення виступають як середовища суспільства, які забезпечують необхідні умови існування соціальної системи. Первинним, звичайно, є забезпечення їжею і житлом. Соціально організованим способом дії на об'єкти фізичного середовища для задоволення своїх потреб є технологічні процеси і технічні навички.
Ядром всього фізичного комплексу є економічна система. Економіка — це той аспект соціальної системи, який функціонує не тільки для соціального впорядковування технологічних процедур, але і для включення їх в соціальну систему і для контролю за ними на користь соціальних елементів (індивідів і колективів). Важливими інтегруючими елементами тут є інститути власності, договірних відносин і регулювання умов зайнятості.
Технологічна організація, таким чином, є "прикордонною" структурою між суспільством як системою і фізико-органічним середовищем. Економіка виступає головною структурою, що забезпечує зв'язок з соцієтальним співтовариством. Головна її функція — розміщення ресурсів для задоволення різноманітних потреб, що існують в суспільстві; а можливості їхнього задоволення повинні розміщуватися між різними групами населення.
Технологія включається в комплекс територіальних відносин разом з місцем проживання. Люди повинні працювати там, де їхні послуги потрібні. Місцеположення залежить від можливості доступу до матеріалів, устаткування, до перспектив реалізації продукції.
Таким чином, збалансована взаємодія соцієнтальної системи і її навколишнього середовища є важливою умовою стабільності її функціонування, єдності і цілісності. На думку Т. Парсонса, будь-яка система, і перш за все суспільство, повинна мати достатній рівень внутрішньої впорядкованості, яка досягається за рахунок функціональної доцільності дій індивідів і соціальних інститутів. Соціальний порядок — це такий рівень впорядкованості і організації соціальних зв'язків і взаємодій, який дозволяє говорити про взаємну узгодженість і передбачуваність дій індивідів. Він протистоїть соціальній ентропії, яка посилює внутрішню напруженість в соціальній системі, веде до хаосу.
Трудове, матеріальне і духовне виробництво, розподіл і споживання неможливе без певної організації, порядку, розподілу праці, встановлення місця і функцій людини в колективі, що здійснюються за допомогою управління.
Соціальне управління — це вплив на суспільство з метою його впорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення і розвитку.
Ця властивість будь-якого суспільства витікає з його системної природи, суспільного характеру праці, необхідності спілкування людей в процесі праці і життя, обміну продуктами їхнього матеріального і духовного життя.
Управлінню з необхідністю підвладна і соціальна поведінка людей, і соціальні відносини в цілому. Кожне суспільство завжди пред'являє певні вимоги до людини, соціальних колективів.
Чинники управління в ході історії зазнали глибоких змін — від управління за допомогою традицій і звичаїв, що склалися в первісному суспільстві і передавалися з покоління в покоління, до управління суспільством на науковій основі в сучасній історичній ситуації.
Межі управління, його зміст, цілі і принципи залежать від пануючих в суспільстві економічних відносин, характеру соціально-політичного ладу.
Управляти суспільством науково — це значить:
— пізнавати суспільні закономірності і на цій основі направляти (планувати, організовувати, регулювати і контролювати) його розвиток;
своєчасно розкривати суперечності суспільного розвитку і розв'язувати їх, долати перешкоди на шляху до цілі;
забезпечувати збереження і розвиток єдності системи, її здатності долати або нейтралізувати внутрішні і зовнішні негативні дії;
проводити реалістичну політику, засновану на врахуванні об'єктивних можливостей, співвідношення соціальних сил.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Що включає сфера управління соціальними процесами?“ на сторінці 1. Приємного читання.
