Маргінальність (від лат. Margo — край) — це "прикордонність", проміжне положення індивіда або соціальної групи в соціальній структурі суспільства.
Індивідуальна маргінальність характеризується неповним входженням індивіда в групу, яка його повністю не сприймає, і його відчуженням від групи походження, яка його відторгає як відступ- ника. Індивід виявляється "культурним гібридом" (Г. Парк), який розділяє життя і традиції двох різних груп.
Це поняття з'явилося в американській соціології в 20-ті роки XX століття для позначення ситуації не пристосовування іммігрантів до нових соціальних умов. Групова маргінальність виникає в результаті змін соціальної структури суспільства, формування нових функціональних груп в економіці і політиці, які витісняють старі групи, шо дестабілізує їхнє соціальне положення. Проте маргіналізація далеко не завжди приводить до "осідання на дно".
Природна маргіналізація пов'язана переважно з горизонтальною або висхідною вертикальною мобільністю. Якщо маргіналізація пов'язана з радикальною зміною соціальної структури (революції, реформи), частковим або повним руйнуванням стійких спільнот, то вона часто приводить до масового пониження соціального статусу.
Проте маргінальні елементи роблять спроби повторного вбудовування в соціальну систему. Це може призвести до дуже інтенсивної масової мобільності (перевороти і революції, повстання і війни), а може привести до формування нових суспільних груп, що борються з іншими групами за місце в соціальному просторі. Так, розквіт етнічного підприємництва пояснюється саме маргінальним положенням етнічних меншин, для яких звичайні шляхи досягнення високих статусів (через спадкоємство, державну і військову службу і т.п.) утруднені і які в розвитку підприємництва (у тому числі кримінального характеру) знаходять для себе ефективні канали вертикальної мобільності. Звичайно сплеск підприємництва виявляється виявом кризи. Дослідження в США показали, що біля четверті фундаторів нових фірм були безробітними. "Нова підприємницька хвиля" в пострадянських країнах також може бути пояснена подібними причинами.
Проблема маргінальності, тобто особливого стану особистості, що знаходиться на межі різних культур, набула особливої гостроти у зв'язку із зростанням соціальної мобільності. Наприклад, при переїзді з села в місто, зміні професії, включенні в управлінську діяльність, переїзді до іншої країни людина зазнає труднощі пристосовування в новому соціокультурному середовищі, напруженість в стресових ситуаціях. В умовах переходу до нових соціальних умов, до ринкових відносин, маргінальним може бути і все суспільство, оскільки руйнуються його засади, традиції, але ще продовжують діяти старі стереотипи, норми поведінки, цінності.
В сучасній соціології існують різноманітні способи кількісного вимірювання соціальної мобільності, індекси мобільності, коефіцієнти зв'язку мобільності з статтю, рівнем освіти, національністю і т.д. Це один з основних напрямів вивчення соціальної структури суспільства, порівняльного аналізу різних країн.
Різні типи суспільств істотно розрізняються за характером і рівнем мобільності. Суспільства, що мають обмежені можливості соціальної мобільності, звичайно називають "закритими". Як граничний варіант такого суспільства можна розглядати кастовий лад в Індії, де соціальна мобільність (теоретично) неможлива у принципі.
Які основні елементи культури?
Концепція культури, як і концепція суспільства, є основною в соціології. Культура містить цінності, сформовані окремими соціальними групами, норми, яким вони слідують в житті, і матеріальні речі, які створені людьми.
В якості цінностей виступають абстрактні ідеали, тоді як норми є окремими принципами або правилами, які люди повинні виконувати протягом свого життя. Норми відображають дозволене і недозволене в соціальному житті.
Головними проблемами соціології культури є питання, пов'язані з виявленням сутнісних характеристик людини та її природи.
З'ясувавши ці питання, ми зможемо пояснити, чим відрізняються різні типи культур одна від одної, оскільки в різних типах суспільства існують і різні типи культури.
Культура — це переконання, норми, цінності і їхні символи, що виявляють (включаючи, мистецтво і літературу), які є загальними для групи і служать впорядковуванню досвіду і регулюванню поведінки її членів.
Переконання, цінності і символи певної частини людей в групі (суспільстві) часто називають субкультурою. Субкультура може формуватися під впливом таких чинників, як соціальний клас, ет- нічне походження, релігія, місце проживання і т.п. Цінності субкультури стають частиною особистості, характеристикою членів даної групи.
Дослідники, шо займалися вивченням культури, намагалися виділити основні елементи, з яких складається культура. Антрополог У. Гуденау включив в культуру чотири види елементів:
Поняття (концепти). Вони містяться головним чином в мові і допомагають людям організувати і упорядкувати свій досвід. Ми всі сприймаємо світ через форми, колір, смак предметів, але різні культури організовують свій світ по-різному. Вивчення слів певної мови дає людині засоби для орієнтування в навколишньому світі шляхом засвоєння, накопичення і організації свого досвіду.
Відносини. Культури насправді не тільки описують за допомогою понять те, з чого складається світ, але і містять певні уявлення, як ці складові частини пов'язані один з одним в просторі і часі, за значенням. Кожна культура характеризується своїми поглядами на взаємини між поняттями як реального світу, так і світу надприродного.
Цінності. Цей елемент культури представляє собою сприйняття всіма переконання відносно цілей, до яких потрібно прагнути. Вони лежать в основі моральних доктрин. І хоча різні культури можуть вважати цінностями різні речі (геройство на війні, художня творчість, аскетизм), кожний соціальний устрій робить свій вибір — що вважати цінністю, а що ні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які причини появи маргінальності в суспільстві?“ на сторінці 1. Приємного читання.
