В суспільстві відбувається процес постійного виникнення і розв'язання різних протиріч, зіткнення інтересів, суспільних цінностей, відносин.
Заключною ланкою механізму виникнення суперечностей в системі суспільних відносин є конфлікт, шо виступає формою встановлення або зміни пріоритетів в системі інтересів, потреб, суспільних відносин в цілому.
Категорія "конфлікт" в широкому розумінні відображає стадію (фазу або форму) розвитку категорії "протиріччя", коли існуючі в суперечності протилежності перетворюються на крайні протилежності (полярність, антагонізм), досягаючи моменту взаємо заперечення одного іншим і зняття суперечності. В суспільних науках (історії, політології, соціології, психології та інших) конфлікт тлумачиться як процес розвитку і розв'язання суперечності цілей, відносин і дій людей, детермінується об'єктивними і суб'єктивними причинами. Він протікає в двох діалектично взаємозв'язаних формах — суперечливих психологічних станів і відкритих суперечливих дій сторін на індивідуальному і груповому рівнях.
Звичайно, кожний конфлікт має специфічні причини і чинники і в той же час щось загальне, повторюване на кожному новому витку історії. Н. Макіавеллі основу соціального конфлікту убачав в матеріальному, майновому, економічному інтересі людини.
Як соціальне явище конфлікт був вперше розглянутий А. Смітом, який в праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" писав, що в основі конфлікту лежить розподіл суспільства на класи і економічне суперництво між ними. А. Сміт указував саме на економічне суперництво класів як основне джерело соціального конфлікту.
Своєрідну теорію конфлікту розробили в кінці XIX — на початку XX ст. з позицій соціал-дарвінізму Г. Спенсер, М. Вебер, Г. Зіммель, Р. Дарендорф та інші дослідники. Вони виходили з того, що конфлікт — це реальність, неминуче явище в історії людського суспільства і стимул соціального розвитку.
К. Маркс також обгрунтував теорію соціального конфлікту (воєн, революцій, класової боротьби, соціальних рухів) як детермінованого економічними чинниками. В той же час в середньовіччя джерелом хрестових походів і релігійних воєн були розбіжності в пріоритетах віри, а не матеріальний або соціальний інтерес.
Умовно можна виділити три відносно самостійні концепції конфлікту:
—позитивно-функціонального конфлікту J1. Козера (США);
конфліктної моделі суспільства Р. Дарендорфа (Німеччина);
загальна теорія конфлікту К. Боулдинга (США).
Льюїс Козер намагався довести, що конфлікт є продуктом внутрішнього життя суспільства, виявом нормальних відносин між людьми. В працях "Функції соціальних конфліктів" та "Продовження дослідження соціального конфлікту" він обґрунтовує свою теорію позитивно-функціонального конфлікту. Соціальний конфлікт дослідник-конфліктолог тлумачить як боротьбу за цінності і претензії на певний статус, владу і ресурси.
Цілями супротивників в цій боротьбі можуть бути наступні:
нейтралізація;
нанесення збитку;
знищення супротивника.
Внаслідок того, що в суспільстві неминуче існує нерівність і вічна психологічна незадоволеність членів суспільства, між його членами виникає напруженість між індивідами і іншими соціальними групами, яка розв'язується через різного роду конфлікти.
Класифікуючи їх, Льюїс Козер відзначає, що в закритих суспільствах вони можуть руйнувати соціальні зв'язки, розділяти суспільство на ворожі групи, провокувати революції.
У відкритих суспільствах конфліктам дається вихід, що пом'якшує напруженість. Вони можуть нести в собі позитивний потенціал, сприяючи розвитку суспільства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які існують концепції соціального конфлікту?“ на сторінці 1. Приємного читання.
