Ефективності соціального управління прямо або побічно служить соціологічне прогнозування, яке набуває особливої актуальності в періоди системних криз і особливо в перехідні періоди розвитку суспільства.
Прогнозування представляє собою наукове передбачення ходу соціальних процесів, змін в системі суспільних відносин, перетворення соціальних об'єктів і їхніх структур, динамічного розвитку соціальних систем.
Це комплексне передбачення перетворень соціального середовища під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників.
Це також визначення перспектив розвитку соціальної сфери, тобто всього, що пов'язано з життєдіяльністю суспільства і є предметом соціального управління або соціального регулювання. Завданням прогнозування може бути і визначення соціальних наслідків прийняття економічних і політичних рішень, що безпосередньо впливають на шляхи розвитку суспільства.
Розвиток прогностичних досліджень в суспільних науках (особливо економічних) привів на початку 60-х років XX ст. до формування прогностики як особливої наукової дисципліни, яка розвивалася у взаємозв'язку з теоріями наукового передбачення, ціле покладання, планування, програмування, проектування, управління.
В широкому розумінні прогностика — це теорія і практика прогнозування, а у вузькому — наука про закони і способи розробки прогнозів.
Основне завдання прогностики — розвиток методології прогнозування з метою підвищення ефективності методів і техніки розробки прогнозів. В проблематику вивчення прогностики входить:
вивчення особливостей прогнозування як форми конкретизації наукового передбачення і як специфічного різновиду наукового дослідження;
вивчення принципів оптимального підбору і поєднання методів прогнозування;
вивчення способів оцінки і перевірки, а також оцінки достовірності прогнозів;
вивчення принципів використання для розробки прогнозів висновків кібернетики, теорії вірогідності, теорії ігор, дослідження операцій, теорії ухвалення рішень.
До джерел інформації про майбутнє, що лежить в основі соціологічного прогнозування відносяться:
оцінка шляхів розвитку і перспектив прогнозованого явища, здійснена на основі досвіду і на аналогіях;
соціологічна модель стану явища в майбутньому з урахуванням змін основних показників в ході трансформації;
екстраполяція відомих тенденцій.
Для отримання інформації про майбутнє використовуються три основної групи методів, а саме:
опитування населення (експертів) з метою систематизації, впорядкування суб'єктивних оцінок прогнозного характеру;
екстраполяція і інтерполяція, тобто побудова динамічних рядів показників прогнозованого процесу;
моделювання, тобто побудова пошукових і нормативних моделей з урахуванням вірогідної або бажаної зміни прогнозованого явища на основі наявних даних про масштаб і напрям змін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В чому виявляються особливості соціологічного прогнозування?“ на сторінці 1. Приємного читання.
