Важливим соціальним інститутом, що здійснює функції соціального контролю відносно різних форм девіації, стає в сучасному суспільстві соціальна робота і спільна діяльність різних суспільних організацій, фондів милосердя, добродійних фундацій.
В сучасному суспільстві значення формального контролю сильно зросло. Виявляється, в складному соціумі, особливо в багатомільйонній країні, все важче підтримувати порядок і стабільність неформальними способами, оскільки неформальний контроль обмежений невеликою групою людей, а у великій групі він неефективний. Напроти, формальний контроль діє на всій території країни, він глобальний, Його здійснюють агенти соціального контролю — спеціально виучені співробітники, які одержують зарплату, і є носіями соціальних статусів і ролей.
Детальний контроль називають також наглядом. Нагляд здійснюється не тільки на мікро, але і на макрорівні суспільства. В останньому випадку його суб'єктом стає держава, а сам він перетворюється на неосновний соціальний інститут.
Поступово нагляд розростається до розмірів великомасштабної соціальної системи, що покриває всю країну. В таку систему входять: розшукові бюро, детективні агентства, поліцейські ділянки, служба інформаторів, тюремні наглядачі, конвойні війська, суди, цензура.
Між нормами і санкціями існує об'єктивний зв'язок, який можна виразити таким чином: кожна норма повинна покриватися відповідним числом санкцій і кількістю агентів контролю.
Від нормативних перевантажень населення захищається їхнім невиконанням. Люди обов'язково ухиляться від закону або дотримання норми в двох випадках:
якщо ця норма їм невигідна, суперечить їхнім інтересам, приносить більше шкоди, ніж користі;
якщо немає суворого і безумовного для всіх громадян механізму контролю виконання закону.
Якщо суспільство влаштовано нормально, то максимальна влада вгорі рівна максимальній відповідальності. Це означає, що за великою провиною повинно слідувати велике покарання, яке не послаблюється, а, напроти, посилюється, якщо та людина, шо провинилася, займає високу посаду. Залежно від способу винесення санкцій — колективного або індивідуального — соціальний контроль може бути зовнішнім або внутрішнім. Внутрішній контроль ще називають самоконтролем: індивід самостійно регулює свою поведінку, погоджуючи її із загальноприйнятими нормами.
Феномен самоконтролю — це механізм внутрішньої саморегуляції індивіда, шо сформувався в процесі соціалізації і внутрішніх психічних процесів.
Ключовим поняттям у формуванні механізмів самоконтролю є "інтеріоризація" як процес формування внутрішніх структур людської психіки завдяки засвоєнню соціальних реалій зовнішнього світу. Інтеріоризуючи соціальний світ, індивід знаходить свою ідентичність з певною соціальною групою, етносом, культурою. Соціальні цінності і норми стають внутрішніми нормами, а соціальний контроль перетворюється на самоконтроль, основними елементами якого є свідомість, совість і воля.
В процесі соціалізації норми засвоюються настільки міцно, що люди, порушуючи їх, переживають почуття незручності або провини.
Совість — вияв внутрішнього контролю, вона не дозволяє індивіду порушувати установки, принципи, переконання, що склалися у нього.
Воля допомагає людині долати свої внутрішні підсвідомі бажання і потреби і поступати відповідно до своїх переконань.
Які існують теорії лідерства?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які існують методи реалізації соціального контролю у суспільстві?“ на сторінці 2. Приємного читання.
