Історичні — обумовленість існуючої релігії її попереднім розвитком, тобто історичними коренями.
Релігія як соціальний інститут являє собою досить складну соціальну систему. Основними елементами цієї структури є: релігійна свідомість; релігійний культ, релігійна організація. Розглянемо кожен з цих елементів.
Релігійна свідомість є специфічною формою суспільної свідомості. Головна її ознака — віра в надприродне.
Релігійну свідомість умовно можна розділити на дві складові частини — релігійну психологію і релігійну ідеологію.
Релігійна психологія охоплює різні властивості психіки людей, що мають пряме або посереднє відношення до релігії, наприклад, міфи, традиції, уявлення, установки, передсуди, емоції, настрої, думки тощо.
Релігійна ідеологія в структурі релігійної свідомості уявляє собою теоретичний рівень. Вона передбачає систематизоване теоретичне обґрунтування релігійних догм і культових відправлень, є основою (керівництвом до дії) для об єднання віруючих і створення релігійної організації.
Релігійний культ (від лат. cultus — почитания) —• система символічних форм і дій, за допомогою яких віруючі намагаються висловити приверженість до тієї чи іншої релігії або впливати на надприродне.
Релігійні організації — форма об'єднання і управління віруючими. Існують чотири види релігійних організацій: церква, секта, деномінація, культ.
Церква ("будинок бога") — це відкрита, масова, релігійна організація, яка має тісні зв'язки з широкими суспільними масами і діє всередині них.
Секта — особлива релігійна організація (група віруючих), шо відкидає основні цінності "офіційної церкви" і основної маси віруючих.
Деномінація займає проміжне становище між церквою і сектою. Вона більш відкрита і багато чисельна, ніж секта, але по суті є релігійною організацією, яка відкололась від "офіційної церкви". Наприклад, такі протестантські деномінації, як баптисти, пресвітеріани, методисти та ін. виникли в результаті "від брунькування" від християнської церкви.
Культ — закрита релігійна організація (крайня форма секти), в основі якої знаходиться поклоніння якомусь вигаданому "месії" (наприклад, "біле братство" і Деві-Марія Іісус).
В основу соціологічного методу дослідження релігії покладено вчення про соціальну сутність релігії. Всі релігійні відносини в кінцевому рахунку є одним з видів соціальних відносин, а релігія по суті уявляє собою складну соціальну систему, яка регулює відносини між людьми.
До основних функцій релігії відносяться наступні:
Ілюзорно-компенсаторна функція — надає людині надію в реальному житті і в потойбічному бутті.
Світоглядна функція — віра в існування певної трансцендентної інстанції, яка в значній мірі визначає систему ціннісних орієнтацій, способів мислення віруючих і їх світосприймання.
Регулятивна функція — утворення і функціонування певної системи цінностей і норм, шо мотивує поведінку віруючих.
Інтегративна функція — віруюча людина ідентифікує (ототожнює) себе з певною соціальною спільністю людей, які дотримуються аналогічних релігійних поглядів.
Функція розмежування (ідеологічна) — в сучасному світі релігія перетворилася на могутній засіб ідеологічного впливу на людей. Амбіціозні політики і терористичні організації використовують релігію для досягнення своїх корисливих задумів.
ОСОБИСТІСТЬ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які функції виконує релігія в суспільстві?“ на сторінці 2. Приємного читання.
