Існують певні речі, які деякі люди не можуть робити тільки тому, що їм це не дозволено через їхнє соціальне положення; іншим людям, напроти, це може бути посильним, оскільки вони займають більш вигідне положення в суспільній ієрархії.
Соціальна нерівність зумовлює різні життєві можливості. Соціальна нерівність — це структурований і систематичний феномен, який впливає на людей з різних соціальних класів протягом всього життя. Соціальна стратифікація як закріплена в суспільстві нерівність обумовлює життєві можливості людей.
Отже, життєві можливості — це певні сприятливі можливості, які індивіди мають (або яких вони не мають) для участі в певній суспільній діяльності, для досягнення певної мети і реалізації своїх інтересів і потреб. Наприклад, деякі люди народжуються в дуже забезпечених сім'ях і тому мають можливість учитися в самих кращих приватних школах. Інші діти з такими ж само інтелектуальними здібностями, які народилися в бідних сім'ях, не мають можливості учитися в таких школах, оскільки їхні батьки не в змозі сплачувати за навчання.
Інтелектуальні здібності перших розвиваються повною мірою, тоді як здібності останніх, можливо, не будуть мати розвитку через низький рівень якості навчання тих шкіл, в яких вони навчаються. Дитина із забезпеченої сім'ї має, таким чином, більші можливості, ніж дитина з бідної сім'ї, хоча вони і мають однакові природні дані. Вони починають життя з різними життєвими шансами тільки тому, що їхні сім'ї займають різні позиції в соціальній структурі суспільства. Отже, різні життєві можливості деякі дослідники схильні розглядати як наслідок соціальної стратифікації.
Соціальний клас складають люди, які мають приблизно однакові умови життя, життєві шанси і можливості. Американський соціолог Л. Уорнер приводить, наприклад, наступні ознаки класу: рід занять, джерело і розмір прибутку, район мешкання, тип життя.
Існують різні моделі класового розподілу суспільства. Найбільш часто використовують трьох або дев'ятикласні моделі. Трьохкласна модель ділить суспільство на вищий, середній і нижчий класи.
На думку більшості соціологів, середній клас має найскладнішу структуру, оскільки об'єднує і бізнесменів, і людей найманої праці (інтелігенцію, управлінців і т.д.), це може бути три чверті всього населення. Зростання середнього класу найбільш часто пов'язують з розвитком освіти. При цьому, традиційно зростання середнього класу розглядається як джерело стабільності і розквіту суспільства. В дев'ятикласній моделі кожний основний клас, у свою чергу, ділиться на три підкласи: вищий, середній і нижчий. Трьохкласна модель суспільства більш яскраво, ніж дев'ятикласна, показує соціальну нерівність між людьми, яка заснована на різних життєвих можливостях; в той же час, дев'ятикласна модель має перевагу у виявленні нюансів в положенні, яке займають люди певного соціального класу. Наприклад, в США відмінність в прибутках людини, яка відноситься до нижчого підкласу середнього класу, і людини, яка входить у виший підклас того ж самого класу, може складати 50 тисяч доларів на рік.
В трьохкласній моделі вони можуть бути віднесені до категорії людей, які входять до середнього класу. Але людина, що має додаткові 50 тисяч доларів щороку, має більші можливості задовольняти свої потреби і інтереси, ніж перша людина. Дев'ятикласна модель суспільства здатна виявляти таку відмінність в можливостях людей і розглядати їхню потенційну значущість.
Які основні ознаки соціальної стратифікації?
Соціальна стратифікація визначається за допомогою багатьох ознак, кожна з яких може впливати на становище людини в суспільстві, що робить його вигідним або невигідним порівняно з іншими.
Таке положення не є наслідком зміни якоїсь однієї ознаки, що повністю визначає позицію людини в соціальній ієрархії, скоріше, це індивідуальне об'єднання чинників, їхня особлива комбінація у кожному конкретному випадку, що обумовлює соціальний стан людини, її приналежність до певного соціального класу.
Деякі риси, що характеризують нас, знаходяться під нашим контролем; над іншими ми маємо набагато менше влади або не маємо її зовсім. Перший тип рис відносять до досягнутих рис, другий називають рисами приписаними.
Основні приписані соціальні стратифікатори: стать, раса або етнічна група (походження), вік.
Стать. Ми не можемо вирішувати, ким народитися, не можемо обирати чоловічу або жіночу стать за власним бажанням, хоча цей чинник буде істотно впливати на наше життя. Порівняно з чо- ловіками, жінки у багатьох відношеннях знаходяться в менш вигідному положенні в суспільстві, ніж чоловік. В середньому, жінки заробляють менше, ніж чоловіки. Рівень безробіття також майже завжди більш високий серед жінок.
Більшість жінок працює в тих сферах суспільної діяльності, які не достатньо добре оплачуються, мають невеликі можливості для кар'єри; небагато жінок мають таку роботу, яка на- дає добрий заробіток, престиж, соціальний захист і можливості для кар'єри.
Расове і етнічне походження. Цей чинник також знаходиться за межами контролю з боку індивідів, хоча расове походження відіграє велику роль в їхньому житті і соціальному положенні.
Межі соціальних класів (значною мірою) проводяться на підставі расової ознаки. Наприклад, в США рівень освіти серед афроамериканців в середньому набагато нижче, ніж серед білих. Рівень безробіття також більше серед чорношкірих американців; порівняно з білими вони мають менший заробіток і, відповідно, більш низький життєвий рівень.
Вік. Ми не можемо контролювати свій вік, оскільки це біологічний процес, не залежний від людини, але він також значно впливає на життя людини. Як правило, деяку перевагу мають люди зрілого віку (30—40 років). Люди, шо не досягли 30 років, в багатьох суспільствах користуються меншою пошаною і довір'ям саме через свій вік, тобто через те, що їм бракує життєвого досвіду і впевненості в своїх силах.
У багатьох випадках для молоді і підлітків це означає, що вони повинні працювати з максимальною віддачею для того, щоб досягти суспільного визнання. В той же час, суспільство ставить в більш складні умови людей середнього або похилого віку (приблизно 45 року і старші). Хоча ми і не менше цінуємо людей середнього віку на підставі їхньої компетентності, але дуже часто говоримо, шо "їхній час пройшов".
Явною тенденцією до дискримінації за віком є ставлення до людей старшого віку (65 років і старіші). Дуже часто їхній досвід, знання і уміння не визнаються більш молодими людьми.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які існують моделі класового розподілу суспільства?“ на сторінці 3. Приємного читання.
