На рубежі XX—XXI ст. людство входить у фазу "певної сучасності", в якій всі ознаки "сучасності" набувають свого граничного втілення. В розвитку цієї теорії брали участь Ентоні Гідденс, Скотт Леш і Ульріх Бек. Вони відзначали, що сучасність не закінчилася, а виступає нині в більш чітких і виразних формах. "Ми не втручаємося в якийсь новий період, наступний за сучасністю, скоріше ми входимо в епоху, в якій всі наслідки сучасності стають більш радикальними і універсальними, ніж це було раніше", — заявляє Гідденс.
Серед найголовніших відмітних особливостей "пост сучасності" Ентоні Гідденс відзначає наступні:
• Вимога довіри до технічних і організаційних систем високого рівня складності. В нашому житті присутні численні "абстрактні системи", наприклад: системи комунікацій і телекомунікацій, фінансові ринки, міжнародні транснаціональні корпорації, засоби масової інформації, енергетичні мережі, гідравлічні системи. Вони складають контекст, в якому проходить наше життя. Тому надання їм апріорі певної довіри є неодмінною вимогою нормального існування.
• Нові розміри і форми ризику, а саме "ризику, створеного" в ході цивілізаційних і технологічних змін. Визнаючи вічність і універсальність ризику як повсюдного чинника соціального життя, Ульріх Бек показує, що ризик набуває нової якості. В "суспільстві ризику" на перший план виходить не той ризик, який викликаний контактами людини з природним оточенням, а ризик, створений самою людиною. Причому людина здатна усвідомлювати його розміри тільки постфактум (вибух атомного реактора в Чорнобилі або в Ісландії (на "Трьох милях"), епідемія СНІДу, парниковий ефект, зміна клімату і разом з тим це — і повсякденний ризик, пов'язаний з дорожнім рухом).
Не маючи можливості забезпечити свою безпеку, люди вимушені жити у супроводі ризику, причому вони самі створюють нові організаційні і інституційні контексти дій, в яких ризик стає їх основною сутністю (фінансові біржі, екстремальні види спорту, азартні ігри і т.п.)
Гідденс відзначає, що в пізній сучасності міняється "характер ризику". Об'єктивно наступає глобальна експансія ризику: він все частіше стосується мільйонів людей, розповсюджуючись через межі національних держав.
Біржовий фінансовий крах, отруєння навколишнього середовища, атомна катастрофа, парниковий ефект — це події, наслідки яких не мають територіальних обмежень. Ризик однаково загрожує багатим і бідним, політикам і пересічним громадянам, зіркам екрану і маргіналам.
В ситуації секуляризації людина залишається наодинці з тим, що їй загрожує. Крім того, на тлі більш високого рівня масової освіти, що відкриває людям очі на загрози і виклики сучасності, зростання переконання в безсиллі фахівців, руйнування сліпої віри в можливості медицини, техніки запобігти лиху, нестримно розповсюджується відчуття ризику.
• Непрозорість, нестабільність і хаотичність соціального життя. Це виникає з чотирьох обставин:
– 1)при управлінні "абстрактними системами" з'являється більше шансів для несподіваних конструктивних помилок, неминучими є помилки операторів; людський чинник виявляється тим не надійнішим, чим складніше система;
величезна безліч суб'єктів, шо діють одночасно, тобто чинників, які взаємно перехрещуються і накладаються один на одного, дають непередбачені і ненавмисні результати;
завдяки рефлексії, тобто здатності аналізувати суспільний устрій і будувати прогностичні моделі, готується грунт для пророцтв, які здатні збуватися самі собою. В результаті цього людина вже не може бути упевненою в правильності своїх уявлень про світ, тим паче, що і світ постійно міняється в результаті дій, мотивованих саме цим аналізом; диференціація інтересів і цінностей різних людей і груп приводить до крайнього релятивізму, до втрати елементарних орієнтирів і принципів оцінки дій і суспільних ситуацій.
• Прогресуюча економічна, політична і культурна глобалізація, яка є важливою і вагомою особливістю "пізньої сучасності". Услід за Е. Гідденсом, П. Штомпка виділив чотири типової по- зиції, які люди займають перед лицем посиленого ризику і нестабільності:
прагматичне ухвалення життя таким, яким воно є, витіснення з свідомості думок про загрожуючі небезпеки ("мені по горло вистачає своїх проблем");
послідовний оптимізм і віра в те, що через обставини, що щасливо склалися, домінування здорового глузду, небезпека і нестабільність розсіються ("завжди знайдеться який-небудь вихід"); цинічний песимізм, через котрий люди наперед погоджуються з невідворотністю загрози і поспішають насолодитися життям, жити сьогоднішнім днем ("оскільки всім нам належить загинути, то, по крайній мірі, поки живемо, візьмемо від життя все, що можна взяти, всі його радощі");
радикальна боротьба з джерелами загрожуючих негараздів за допомогою мобілізації громадської думки, формування соціальних рухів, організації пропагандистських акцій ("всі разом, спільними зусиллями, ми можемо відвести цю біду, протистояти цим загрозам").
В чому виявляються особливості соціологічного прогнозування?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „На яких соціологічних ідеях формуються образи майбутнього суспільства?“ на сторінці 3. Приємного читання.
