В майбутньому суспільстві автоматизація і роботизація звільнять людей від необхідності щоденної роботи і нададуть їм більш широке поле вільного часу і розширення шансів саморе- алізації.
Пітер Друкер описав майбутнє "суспільство знання", в якому заводське і фабричне виробництво і відтворювання поступиться місцем виробництву і відтворюванню знань, які і будуть головним товаром в економіці майбутнього суспільства. В наступних теоріях "інформаційного суспільства" підкреслюється вирішальне значення виробництва інформації, революційні наслідки комп'ютерних технологій, особливо Інтернету.
Інший підхід до проблеми майбутнього образу суспільства заснований на використанні циклічної ідеї: "просування в майбутнє повинно обернутися поверненням до минулого". Все більш повне відчуття негативних аспектів і наслідків "сучасності породжують ностальгічну концепцію повернення до втраченого минулого.
На основі ідеалізації минулого будуються надії на відновлення сильної традиційної сім'ї, відродження общини, реконструкцію ідентичності, на повернення від секуляризації до релігії, на поворот від монополії науки і техніки у бік містичного, магічного і інтуїційного мислення, на відмову від споживацького способу життя в ім'я вищих духовних цінностей.
Класик циклічної теорії Пітірим Сорокин бачив майбутнє як повернення від пануючої "матеріалістичної ментальності" до "ідеалістичної ментальності". Рональд Інглехарт ставить акцент на "пост матеріалістичних цінностях" (якість життя, здоров'я, фізична повноцінність і досконала фізична форма, багатий досвід і знання, товариське спілкування і таке інше), розвиває теорію посилення цих тенденцій в майбутньому.
Британський соціолог Ентоні Гідденс виводить зміни в характері сучасності, шо мають тенденцію до гальмування її негативних наслідків, з самої природи сучасної формації.
Характерний для сучасності розвиток знань, виробництво, зростаючий вплив засобів масової інформації, легкість обміну інформацією ведуть до появи в суспільній свідомості нових істотних компетенції, які Гідденс визначав поняттям "рефлективність" (здібність, схильність до роздумів, до аналізу).
Здатність суспільства бачити негативні тенденції і робити превентивні дії, щоб мінімізувати небезпечні наслідки, знаходить своє виявлення в тиску соціальної думки, в мобілізації соціальних рухів, в політичних діях.
В унісон ідеї"пророцтв, що збуваються самі по собі" Роберта Мертона (усвідомлені колективами в даний момент прогнози частіше за всього не виконуються, бо люди вживають для цього відповідні заходи), Ентоні Гідденс показує, що сила сучасності полягає також в тому, шо суспільство само містить в собі механізм самовиправлення.
Третя схема міркувань про суспільство майбутнього виходить з діалектики. Майбутнє являє собою подолання і минулого, і теперішнього часу. Це радикальна новизна, фундаментальна, якісна зміна.
Френсіс Фукуяма стверджує, що закінчилася довга епоха конфліктів, боротьби, воєн і революцій під знаком різних ідеологій, і перемога демократії у світовому масштабі означає якісну зміну політики, яка відтепер буде спиратися на консенсус і орієнтуватися на максимально успішне розв'язання життєвих проблем людства.
В той же час ані "кінця ідеології", що передбачав у 1960-і роки Данієл Белл, ані "кінця історії", в тому значенні, яке надавав йому на початку 1990-х Фукуяма, не видно: вибухнули етнічні і релігійні війни на Балканах, в колишніх радянських республіках, почався наступ ісламського фундаменталізму і т.п. Абсолютно інший характер, як підкреслює польський соціолог Петер Штомпка, має інша концепція, що також витікає з діалектичної схеми — постмодернізму (за термінологією Зігмунта Баумана, "пост сучасності").
Крайній радикалізм тут полягає в повному запереченні будьяких історичних або соціальних закономірностей: все те, шо відбувається не може бути подоланням минулого, оскільки не має з ним ніяких систематичних зв'язків.
Основний стан суспільства — sui generic, який характеризується:
руйнуванням і "підривом" традиційних соціальних ієрархій — класових, економічних, расових, сексуальних і т.п.;
повним пануванням споживацьких благ над людьми;
остаточною втратою ролі суб'єктів;
витісненням міжособистісних відносин їхньою симуляцією;
підміною культури "гіперреальністю", в якій образи, уявлення, гра знаків, підміняють реальність, а у результаті — хаос вражень і фантазій.
Заперечуючи у принципі можливість наукового знання, спрямованого на виявлення закономірностей і формулювання законів в суспільствознавстві, постмодернізм все ж таки являє собою один з можливих варіантів бачення майбутнього у ряді багатьох існуючих теорій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „На яких соціологічних ідеях формуються образи майбутнього суспільства?“ на сторінці 2. Приємного читання.
