В праці "Росія і Європа" Микола Данілевський стверджував, що предметом розвитку виступають "цивілізації" — відносно ізольовані культурно-історичні величини, які змінюються в своєму ритмі. Такі цілісні утворення, що різняться одна від одної за своїм "характером", він називав як наступні цивілізації: єгипетська, китайська, вавілонська, індійська, персидська, староєврейська, грецька, римська, германо-романська, слов'янська.
Він підкреслював, що слов'янська цивілізація гармонійно включає чотири властивих попереднім цивілізаціям стилі:
релігійну основу, типову для староєврейської цивілізації;
художню основу грецької цивілізації;
римське мистецтво управління і права;
політичний і військовий досвід германо-романської цивілізації.
Кожна з цивілізацій з необхідністю проходить життєвий цикл, що складається з наступних етапів:
формування цивілізації з роз'єднаних, розсіяних елементів культури;
знаходження даною цивілізацією своєї культурної і політичної форми;
розквіт цивілізації, повна реалізація всіх прихованих в ній творчих можливостей;
вичерпування творчих можливостей, стагнація, апатія;
розпад, занепад, загибель цивілізації.
Через нерівномірність цивілізаційних циклів між ними виявляються диспропорції розвитку: одночасно співіснують цивілізації, що знаходяться в різних фазах циклу.
В праці "Занепад Європи" Освальд Шпенглер стверджував, що історія не має ніяких універсальних законів, кожній культурній одиниці притаманні власні закономірності. Кожна культура являє собою ізольовану монаду із своєю "душею", взаємо обмін цінностями між якими украй скрутний. Якщо наприклад, для "апполонічного типу душі" античності характерний культ божества, апофеоз розумного досвіду, фізична краса людського тіла, то типовий для західної культури "фаустовский тип душі" — це культ сили, апофеоз активності, воля, оволодіння світом.
На думку Шпенглера, кожна культурна одиниця проходить шлях від "культури (зростання і розквіт) до "цивілізації" (занепад і розкладання).
На стадії "культури" інтелектуальні еліти створюють духовні цінності, відповідно до яких організуються політичні і економічні відносини.
На стадії "цивілізації" політична еліта панує над інтелектуальною, справжні цінності підміняються порожніми гаслами, цінності особистісної значущості витісняються інструментальни- ми, формальними, а духовні ідеали — споживацьким гедонізмом. Людина з цілісної багатовимірної особистості, якій притаманна власна ідентичність, стає просто функцією або роллю в розподілі праці. Саме такими ознаками, на думку Шпенглера, характеризується сучасна йому цивілізація Заходу, що знаходиться в стані занепаду. Такі песимістичні оцінки стану західного світу на початку XX століття обумовили таку назву концепції Шпенглера, як історичний катастрофізм.
Вільфредо Парето в своїй книзі "Трактат з загальної соціології" показав, що соціальна система являє собою процес переходу від рівноваги (aquilibrium) через дестабілізацію до порушення рівноваги (disequilibrium), а потім до нового стану рівноваги (новий aquilibrium).
Стан системи залежить від того, які фундаментальні схильності, мотивації, резідуї панують в правлячих елітах. Резідуї бувають двох типів:
"лис" — переважання хитрості, схильність до інновацій, заповзятливість, експансивність, готовність до ризику, активність дій, опортунізм;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В чому сутність еволюціоністських теорій розвитку суспільства?“ на сторінці 2. Приємного читання.
