Наукове управління суспільством є систематично здійснюваний свідомий, цілеспрямований вплив людей на соціальну систему в цілому і на її ланки (сфери суспільного життя, галузі економіки і т.д.) на основі пізнання і використання об Активних закономірностей і тенденцій на користь забезпечення оптимального функціонування і розвитку суспільства і досягнення поставлених цілей.
Управління передбачає здійснення суб'єктом управління ланцюга послідовних операцій: підготовку і ухвалення рішень (директив, планів, законів, правил і т.п.); організацію виконання рішень і контроль за їхнім виконанням; підведення підсумків.
Управління невіддільно від систематичного обміну інформацією між компонентами соціальної системи, а також даної системи з оточуючим її середовищем. Інформація дозволяє суб'єкту управління мати уявлення про стан системи в кожний даний момент часу, про досягнення (або недосягнення) заданої мети з тим, щоб впливати на систему і забезпечити виконання управлінського рішення.
Найважливішою частиною будь-якого процесу управління є його функції:
Планування — функція управління, за допомогою якої визначаються цілі діяльності, необхідні для цього засобу, а також розробляються методи, найефективніші в конкретних умовах. Початковим елементом планування є складання прогнозів, що показують можливі напрями майбутнього розвитку об'єкта, даного в тісній взаємодії з середовищем.
Організація — функція управління, завданням якої є формування структури об'єкта, а також забезпечення всім необхідним для його нормальної роботи — персоналом, матеріалами, устатку- ванням, будівлями, грошовими засобами тощо. В будь-якому плані завжди є стадія організації, тобто створення реальних умов для досягнення запланованих цілей.
Мотивація — функція управління, шо має на меті активізувати працюючих і спонукати їх активно трудитися для виконання цілей, поставлених в планах. Для цього здійснюється матеріальне і моральне стимулювання працюючих, шо дозволяє збагачувати сам зміст праці і створювати умови для вияву творчого потенціалу працівників і їхнього розвитку.
Контроль — функція управління, завдання якої полягає в кількісній і якісній оцінці і обліку результатів роботи. Головні інструменти виконання цієї функції — спостереження, перевірка всіх сторін діяльності, облік і аналіз. Серед функцій управління контроль виступає елементом зворотного зв'язку, оскільки за його даними проводиться коректування раніше ухвалених рішень, планів, а також норм і нормативів.
Координація — центральна функція управління, що забезпечує його безперебійність і безперервність.
Головне завдання координації — досягнення узгодженості в роботі всіх ланок системи шляхом встановлення раціональних зв'язків (комунікацій) між ними. Характер цих зв'язків може бути самим різним, оскільки залежить від координованих процесів. Найбільш часто використовуються звіти, інтерв'ю, комп'ютерний зв'язок, засоби радіо і телемовлення, документи.
За допомогою цих і інших форм зв'язку встановлюється взаємодія між підсистемами, здійснюється маневрування ресурсами, забезпечується єдність і узгодження всіх функцій управління, а також дій керівників.
В суспільстві склалися два типи механізму управління — стихійний і свідомий.
При стихійному механізмі дія, що упорядковує, керує системою, є усередненим результатом зіткнення і перехрещення різних, нерідко суперечливих сил, маси випадкових одиничних актів. Така дія автоматична за своєю природою і не вимагає втручання людей. Такий, наприклад, ринок — основний регулятор економіки, головна визначальна сила виробництва і ступеня суспільних відносин, що визначаються ним.
Разом із стихійними чинниками на будь-якому рівні розвитку суспільства діють свідомі чинники управління, поступово формуються специфічні суспільні інститути — суб'єкти управління, тобто система організацій, що здійснюють цілеспрямований вплив на суспільство.
Управління — це не тільки взаємодія різних сфер, але і постійні взаємини з навколишнім середовищем. Цілісний процес управління системою полягає в єдності наступних компонентів:
влада як суб'єкт управління, яка визначає цілі і завдання;
об'єднання об'єктів управління у відповідні організації;
зворотний зв'язок, отримання інформації про результати;
оцінка отриманих результатів, внесення змін в план дій.
Ще Платон і Аристотель підкреслювали украй важливе значення державного устрою для розвитку суспільства. Ототожнюючи політичну і соціальну сфери, вони розглядали людину як "політичну тварину", вважали, що за певних умов політика може стати реальним чинником, що повністю контролює всі інші сфери суспільства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія: 100 питань 100 відповідей» автора Подольська Є.А на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Що включає сфера управління соціальними процесами?“ на сторінці 2. Приємного читання.
