Таким чином, можна зробити висновок, що "діти вулиці" – це діти, за поведінкою, навчанням, розвитком та вихованням яких відсутній відповідний контроль з боку батьків і школи. З різних причин вони йдуть з дому, займаються бродяжництвом, ночують на вокзалах і в підвалах, стають об'єктами кримінальних структур, займаються жебракуванням, крадіжками, наркоманією і проституцією. Кожна сьома дитина опинилась на вулиці через порушення її житлових та майнових прав. При цьому переважна більшість "дітей вулиці" з неблагополучних сімей, приблизно половина – з неповних сімей, і лише кожна десята дитина – кругла сирота.
Соціальні служби, що надають соціальні послуги дітям, які опинились на вулиці, прагнуть надати їм особисту безпеку, медичну допомогу, освіту та гарантії на гідне життя. Та найголовнішою метою кожного соціального працівника, який працює з бездоглядними та безпритульними дітьми є повернення відчуття відновлення їх довіри до суспільства, створивши всі необхідні умови для виховання та розвитку,оточивши їх атмосферою особливої уваги й турботи.
Отже, дотримуючись вищеперерахованих технологій соціальної роботи з "дітьми вулиці", ми матимемо можливість покращити умови життя таких дітей, забезпечити їм гідні умови життєдіяльності та захистити їх від негативних явищ у сучасному українському суспільстві.
Технології соціальної роботи із особами, хворими на ВІЛ/СНІД
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи з "дітьми вулиці"“ на сторінці 5. Приємного читання.
