Діти, які постійно мешкають на вулиці і мають асоціальні сім'ї. Однією із головних стратегій буде робота з асоціальною сім'єю до досягнення позитивного результату. У випадку негативного результату не виключена можливість вилучення дитини з сім'ї.
Діти, які постійно мешкають на вулиці і мають нормальні сім'ї. Соціальна робота полягає у вирішенні конфлікту між батьками та дитиною.
Діти, які не мають сім'ї, але мешкають і вдома, і на вулиці. Соціальна робота може вестися за моделлю першої групи, якщо дитина не мала. У старшому віці варіантами соціальної роботи є: навчання дитини навичок самостійного життя, формальна або неформальна опіка.
Діти, які мешкають і вдома, і на вулиці та мають асоціальну сім'ю – підходить модель другої групи.
Діти, які мешкають вдома, і на вулиці та мають нормальну сім'ю. Допомога спрямовується на допомогу сім'ї в усуненні причин конфлікту, реабілітацію дитини.
Діти, які мешкають удома, але батьків не мають – підходить модель допомоги четвертої групи.
Діти, які мешкають удома, але їхня сім'я є асоціальною. Допомога спрямовується на сім'ю.
Діти, які мешкають удома й мають нормальну сім'ю, але більшість часу проводять на вулиці. Головною задачею є подолання внутрішньоособистісних конфліктів дитини та її батьків, залучення дитини до змістовних форм організації дозвілля.
Таке структурування об'єкта створює передумови прогнозування певного виду допомоги, необхідної будь-якій з названих груп.
Що й на якій стадії виходу дитини з сім'ї може і повинен зробити соціальний працівник для того, щоб допомогти дітям вулиці й дітям, яку перебувають у складній життєвій ситуації?
У роботі з "дітьми вулиці" соціальний працівник керується двома принципами:
• принципом дотримання інтересів дитини, що означає, що в усіх спірних питаннях, в яких існує конфлікт інтересів дорослих громадян, установ і дітей, він завжди на стороні дітей;
• принципом добровільності – насильно повернути дитину в нормальне життя неможливо, потрібне її бажання. Значить, приступаючи до надання допомоги, соціальний працівник укладає з дитиною вербальний контакт, тобто отримує згоду на співпрацю, інакше він обмежує свою роль спостереженням.
У соціальній роботі реалізуються 5 напрямків по роботі з "дітьми вулиці".
Перший напрямок передбачає профілактичну соціальну роботу. Дитина перебуває на стадіях "роздумів і підготовки", тобто розглядає вихід па вулицю як можливу перспективу. На цій стадії необхідна соціально – профілактична робота з дітьми та підлітками для вирішення конфліктів із батьками і вчителями; залучення дітей до клубів за інтересами, дитячих та молодіжних громадських організацій, різних спортивних секцій. Завданням етапу є повернення дитини до стану байдужості щодо виходу па вулицю. Тобто потрібно створити умови, щоб дитина перестала розглядати вихід па вулицю як варіант вирішення своїх життєвих проблем.
Другий напрямок – допомога у поверненні дитини з вулиці відповідає стадіям "дії і післядії". Тобто дитина вже знаходиться па вулиці, а соціальний працівник повинен вживати дії, спрямовані па пробудження у дитини бажання залишити вулицю. Метою соціальної роботи у даній ситуації є повернення дітей з вулиці додому. Результат досягається шляхом виявлення та вирішення проблем дітей, пов'язаних найчастіше з сім'ями, особливо кризовими, школою, ровесниками.
Третій напрямок характеризується подоланням невизначеності. Третій напрямок реалізується у ситуації, коли дитина перебуває на стадії індиферентного стану, тобто живе на вулиці і не розглядає варіантів зміни свого способу життя. У такій ситуації метою роботи є подолання байдужості дитини до власної долі, пробудження бажання мати затишок, можливість спілкуватися з близькими чи рідними людьми, просто змінити обстановку тощо. Ця робота повинна спонукати дитину задуматися про своє майбутнє. Досвід спілкування з дітьми вулиці показує, що вони не думають, а найчастіше бояться думати про своє майбутнє, тому що не бачать виходу із сформованої ситуації. Пробудження у дитини бажання змінити своє життя грунтується, насамперед, на реальній можливості зробити це.
Такою реальною можливістю може бути наявність місця (центра), де дитині нададуть притулок, зрозуміють і допоможуть; це може бути варіант самостійного життя – працевлаштування, одержання житла тощо. Рідше – це варіант повернення до сім'ї, на жаль, до цього часу, як правило, сімейні відносини остаточно зруйновані.
Четвертому етапу властиво закріплення за соціальним інститутом. Цей напрямок реалізується па стадіях роздумів і підготовки, коли вдалося розбудити інтерес дитини до зміни способу життя. При цьому активізується спілкування таких дітей із соціальними працівниками. Діти звертаються по допомогу до соціально – психологічних реабілітаційних центрів, соціальних служб для молоді тощо. Метою діяльності соціального працівника на цьому етапі є допомога дитині у поверненні до нормального життя.
П'ятий напрямок – соціальний супровід. Це вихід на своєрідний фініш: дитина повертається до рідної сім'ї або до сім'ї родичів, до інтернатної установи і починає самостійне життя. Цей період вимагає особливої уваги соціального працівника, який здійснює соціальний супровід дитини або сім'ї, до якої вона повернулася.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи з "дітьми вулиці"“ на сторінці 4. Приємного читання.
