Охорона здоров'я дитини – найважливіше завдання всіх реабілітаційних заходів. Фахівець з соціальної реабілітації повинен знати закономірності виникнення, перебігу і результат хвороби як базової передумови при визначенні та розробці основних підходів соціальної реабілітації дитини.
Оздоровча робота. В її завдання входить розвиток і зміцнення фізичних сил і можливостей дитини.
6. Соціально-диспетчерська діяльність. Мета – отримання дітьми, їх батьками та колегами від фахівця з соціальної реабілітації соціальної та психологічної допомоги, по-перше, що виходить за рамки його функціональних обов'язків, а, по-друге – за рамки його компетенції. У цих цілях він повинен володіти банком даних про служби та фахівців, які змогли б надати реальну допомогу дитині. Причому, фахівець з соціальної реабілітації не тільки дає консультацію, а й сам організує цю взаємодію.
Заходи щодо підтримки дітей-інвалідів реалізуються:
• у спеціалізованих освітніх установах що потребують психолого- педагогічної та медико-соціальної допомоги в умовах різновікових груп, у центрах діагностики та консультування, психолого-медико- соціального супроводу, психолого-педагогічної реабілітації та корекції та ін.;
• оздоровчих освітніх закладах санаторного типу для дітей, які потребують тривалого лікування;
• закладах додаткової освіти – центрах додаткової освіти дітей, дитячих оздоровчих центрах різного профілю та ін.;
• спеціалізованих соціально-реабілітаційних групах, територіальних центрах допомоги сім'ї і дітям;
• кризових центрах.
Обов'язкові умови соціально-реабілітаційного процесу:
• по-перше, проведення діагностичного обстеження дитини, з урахуванням результатів якого і будується реабілітаційний процес;
• по-друге, здійснюється він в нерозривній єдності з проведенням медичних заходів (медична реабілітація), психологічної та педагогічної реабілітації та соціальної адаптації.
У ході медичної реабілітації дитина проходить курс лікувальних заходів, спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я, відновлення і розвиток фізіологічних функцій, порушених хворобою, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей його організму з метою забезпечення у подальшому умов для повернення до активної самостійного життя.
Медична реабілітація інваліда в більшості випадків повинна здійснюватися довічно, оскільки для запобігання негативної динаміки стану індивіда необхідні заходи його медичної підтримки та оздоровлення.
Весь цикл лікувально-відновлювальних заходів супроводжує психологічна реабілітація, сприяючи подоланню у свідомості хворого уявлень про марність реабілітації.
Психологічна реабілітація осіб з обмеженими фізичними і психічними можливостями передбачає проведення комплексу психологічних заходів, орієнтованих на корекцію або компенсацію порушених психічних функцій і станів. Повернення до психічного здоров'я в процесі психічної реабілітації передбачає усунення небажаних установок, невпевненості у своїх силах, почуття тривоги і страху. Процес психологічної реабілітації вимагає створення спеціальних умов, які сприяють збереженню позитивного ефекту лікування (дозвілля, спілкування, диспансеризація).
Педагогічна реабілітація включає в себе, в першу чергу, заходи виховного та навчального характеру відносно неповнолітніх інвалідів, спрямовані на те, щоб хвора дитина опанувала, за можливостями, знання, вміння і навички самоконтролю і усвідомленого поведінки, самообслуговування, отримала необхідний рівень загального або додаткове шкільну освіту.
У процесі педагогічної реабілітації за допомогою системи методів і прийомів навчання, виховання і розвитку вирішуються питання відновлення, корекції та компенсації втрачених і порушених функцій у процесі освіти (як загального, так і спеціального). Крім того, в цьому процесі дитина засвоює основи наукових знань і виробляє відповідні навички та вміння, осягає досвід людських відносин і життя в суспільстві; ази побутових (культура внутрішньосімейних відносин); ділових (культура професійних відносин); правових та політичних стереотипів поведінки.
У тісному зв'язку з медичною, психологічною та педагогічною реабілітацією перебуває процес соціальної адаптації. Соціальна адаптація – постійне, активне пристосування індивіда до умов соціального середовища, а також результат цього процесу. Хоча соціальна адаптація йде безперервно, цей процес зазвичай зв'язується з періодами кардинальних змін у житті і діяльності індивіда і його оточення. Центральним аспектом соціальної адаптації є прийняття індивідом соціальної ролі.
Соціальна реабілітація дитини, яка має обмежені можливості, може складатися з таких етапів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи з особами з функціональними обмеженнями“ на сторінці 7. Приємного читання.
