TextBook Цілі раціонального природокористування та інструменти їх досягнення
| Ціль | Інструменти |
| Комплексне вивчення антропогенного впливу на навколишнє середовище та прогнозування його наслідків | Бюджетне фінансування, національні та міжнародні гранти |
| Максимальне використання всього об'єму ресурсів, що вилучається з природного середовища (включається до господарського обігу); використання всіх корисних елементів, що входять до складу ресурсу; повна утилізація відходів | Плата за ресурси, бюджетне фінансування (пріоритетні програми), оподаткування, штрафні санкції, |
| Ефективне очищення різноманітних відходів виробничого та побутового характеру, що є основними агентами забруднення природного середовища. Використання родовищ техногенних корисних копалин. | Пільгове податкування, штрафні санкції |
| Очищення вже забруднених природних компонентів, що полягає в усуненні сторонніх та небажаних речовин з поверхні або з об'єму певного об'єкта (атмосфери, води, грунту, лісу) | Бюджетне фінансування, пільги інвесторам |
| Застосування альтернативних видів енергії та безвідходних технологій, формування "зеленої" енергетики | Оподаткування, інвестування |
| Озеленення, відновлення лісонасаджень, активне формування та розширення зелених зон великих міст | Оподаткування, штрафні санкції, екологізаційні акції |
| Застосування схем водоспоживання замкнутого циклу з метою економії водних ресурсів та запобігання забруднення гідросфери, зокрема, та природного середовища взагалі. Вторинне водовикористання. | Оподаткування, штрафні санкції, інвестування |
| Агробіотехнологічне ведення сільського господарства та оптимізація меліораційних заходів. Розвиток органічного землеробства, формування "Еко-бренду" України, "зелений або екологічний" PR українського товаровиробника Створення нових та збереження існуючих заповідних зон, не допущення передачі їх у приватну власність | Бюджетне фінансування, оподаткування, штрафні санкції, податкові пільги. пільгове кредитування Пряме державне регулювання, заборони, штрафні санкції |
Джерело: Вдосконалено авторами на основі [34]
Для забезпечення економічного та соціального ефекту необхідним є. власне, управління охороною навколишнього природного середовища, яке полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Метою управління в галузі раціонального природокористування є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості дій державних і громадських органів у галузі навколишнього природного середовища.
У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і контроль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс необхідних заходів по охороні навколишнього середовища, їх виконання, серед яких нові удосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище.
Загалом, чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані природні ресурси. Раціональне використання і відтворення природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності та природокористування означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища і раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність та соціальна значущість. Наочним результатом ефективності природоохоронної діяльності в Україні має стати Національна екологічна стратегія України.
Національна екологічна стратегія України на сучасному етапі мала б створити передумови вирішення комплексу завдань у сфері навколишнього середовища. Стратегічне планування політики екологічної безпеки, має спиратися на принципи: політичної пріоритетності вирішення проблем екологічної безпеки; інтеграції екологічної складової в галузеві політики – економічну, соціальну; екологічної відповідальності суб'єктів промислової сфери; збалансування та взаємного доповнення загальнонаціональних та регіональних екологічних пріоритетів; науково-експертного обґрунтування засобів ефективного подолання екологічних загроз.
Стратегія національної екологічної політики України до 2020 року також передбачає: аналіз можливостей реалізації екологічно-чистих технологій у промисловому виробництві; прогнозування економічної ефективності екологічно- чистого сільськогосподарського виробництва; створення сприятливого інвестиційного клімату еко-інноваційного розвитку; експертні оцінки наукових розробок вітчизняних вчених; створення екологічно-інноваційного ринку, національної бази наукових винаходів, технологій, проектів, програм.
15.4. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища
Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища основується на позиціях міжнародного екологічного права. Його найважливішими джерелами є Декларація ООН з навколишнього середовища, яку було прийнято на Всесвітній конференції ООН з проблем навколишнього середовища (Стокгольм, Швеція); Всесвітня стратегія охорони природи; "Декларація Ріо", яку схвалено міжнародною конференцією з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, Бразилія).
Значну роль в реалізації положень цих документів та інших міжнародних конвенцій відіграє спеціалізована організація під назвою Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), а також інші структури Організації Об'єднаних Націй (ЮНЕСКО, ФАО, ВОЗ, МАГАТЕ).
Міжнародне співробітництво України в екологічній сфері визначається основними напрямами державної екологічної політики, а також міжнародними та міждержавними договорами та угодами. Розв'язання сучасних екологічних проблем в Україні можливе тільки в умовах широкого й активного міжнародного співробітництва всіх країн у цій сфері. Це зумовлено насамперед такими обставинами:
– глобальним характером екологічних проблем;
– транскордонним характером забруднення навколишнього середовища;
– міжнародними зобов'язаннями України щодо охорони навколишнього природного середовища;
– необхідністю міжнародного обміну досвідом і технологіями, можливістю залучення іноземних інвестицій.
Україна є учасником понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища. Міжнародні зобов'язання України щодо навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки випливають з положень вже ратифікованих а також тих, що знаходяться в стадії розгляду, конвенцій та угод. Виконання Україною зобов'язань та угод екологічного характеру, потребує приведення внутрішнього законодавства у відповідність з нормами міжнародного права й урахування існуючої міжнародної практики під час розроблення нових законодавчих актів. Поряд з виконанням зобов'язань України, що випливають із багатосторонніх договорів у галузі охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, в перспективі має важливе значення подальше розширення міжнародного співробітництва за такими напрямами:
– співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН у галузі охорони навколишнього природного середовища (ЮНЕП – програма ООН щодо навколишнього середовища, ЄЕК ООН – Європейська Економічна комісія ООН, ПРООН – Програма розвитку ООН; МАГАТЕ – Міжнародна агенція з атомної енергетики ООН; ФАО – Організація з продовольства й сільського господарства; Центр ООН по населених пунктах; Комісія сталого розвитку; Глобальний екологічний фонд та ін.);
– участь у регіональних природоохоронних заходах (Чорне море, Дунай, Карпати, Донбас та ін.) та транскордонних екологічних програмах;
– участь у міжнародних програмах ліквідації наслідків Чорнобильської аварії (проблеми відходів, перенесення забруднень повітряними і водними потоками та ін.).
Беручи участь у міжнародному співробітництві, Україна отримує допомогу в галузі охорони навколишнього природного середовища від міжнародного співтовариства. Слід зазначити, що кількість фінансових ресурсів, що виділяються в Україні на охорону навколишнього середовища, відрізняє її від багатьох розвинутих держав і навіть від деяких країн Центральної та Східної Європи. Це пов'язано з несвоєчасним усвідомленням необхідності та вигідності інвестицій в охорону навколишнього середовища. Однак, саме це дає змогу Україні розраховувати на міжнародне співробітництво і можливість отримання фінансової допомоги.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Мартусенко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 15. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища“ на сторінці 5. Приємного читання.