Розділ «Тема 15. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища»

Інтерес може становити доступ до ринку з метою залучення екологічно чистих технологій та обладнання для захисту навколишнього природного середовища України. Інтеграція незалежної України у світове співтовариство уможливила безпосередню міжнародну економічну, технічну та експертну допомогу. Головними її напрямами є:

– гранти (безоплатна допомога) та в майбутньому можливі кредити Програми розвитку ООН, Програми охорони навколишнього природного середовища. Перші гранти було спрямовано на збереження біорізноманіття (дельта Дунаю та Східні Карпати), а також регіонально важливий проект – захист Чорного моря від забруднення;

– допомога Європейського Союзу в рамках технічної допомоги країнам СНД (TACIS). Хоча проблеми охорони навколишнього природного середовища не належать до пріоритетних програм TACIS;

– міжнародна допомога окремих розвинутих країн (США, Канади, Нідерландів, Німеччини, Данії, Великобританії), як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод.

Міжнародна допомога насамперед повинна використовуватися згідно з внутрішніми регіональними пріоритетами для розв'язання проблем Дніпра та інших річок України, проблем якості питної води, проблем Донецько- Прилніпровського регіону, Полісся, Чорного та Азовського морів, ліквідації наслідків Чорнобильської аварії тощо.

Екологічне право тісно пов'язане з міжнародним правом, оскільки проблема реалізації екологічної безпеки з регіональної та національної перетворилась на глобальну. Про що свідчать усі згадані вище угоди, прийняті міжнародними екологічними форумами, наявність великої кількості спеціалізованих міжнародних організацій, а також оголошення 6 червня – Всесвітнім днем охорони навколишнього середовища.

Дуже тісною є екологічна співпраця України та Європейського Союзу. У 2008 році між України та Єврокомісією розпочаті переговори щодо створення

Регіонального екологічного центру в Україні (РЕЦ-У країна). Метою створення РЕЦ-Україна е: 1) надання допомоги у вирішенні екологічних проблем в Україні та сусідніх державах, забезпечуючи екологічні права людини та створюючи умови для існування безпечного довкілля; 2) розвиток вільного обміну інформацією щодо навколишнього природного середовища та розповсюдження такої інформації між усіма зацікавленими сторонами;

3) сприяння участі громадськості в процесі прийняття рішень щодо захисту навколишнього природного середовища, а отже і розвиток громадянського суспільства в Україні та інших країнах. Правовою базою для заснування такого центру має стати міжнародний договір, підписаний між Україною та ЄС, а також Статут Регіонального екологічного центру. Загалом Міністерство екології та природних ресурсів України ратифікувало більше 50 конвенцій та угод, основними з яких є: Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська угода), Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій, Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі, Роттердамська Конвенція про процедуру попередньої обгрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі, Європейська ландшафтна Конвенція та багато інших.

Для розвитку нашої держави важливе значення має міжнародна екологічна співпраця з найближчими сусідами. Найбільш активними є заходи щодо реалізації еко-проектів за підтримки Європейського Союзу. Слід зауважити, що на сьогодні існує понад 30 донорів напрямку природоохоронної діяльності в Україні, а саме міжнародні організації (ПРООН, ЮН1ДО ЄБРР, МБРР), а також уряди окремих країн (Австрії, Бельгії, Данії, Італії, Норвегії, Німеччини, Швейцарії, Швеції, Японії), які надають суттєву допомогу Україні в сектор охорони довкілля (табл. 15.2).

Окремо на увагу заслуговує впровадження в Україні проекту Європейського Союзу "Управління і регулювання відходами – Інструмент Європейського добросусідства і партнерства – Схід". Проект фінансується в рамках ENPI Східної регіональної програми дій і має загальний бюджет 5845500 євро. Проект тривав до 2013 року, проте розглядається питання його продовження. Країни-бенефіціари проекту Азербайджан, Вірменія, Грузія, Білорусь, Україна, Молдова, Російська Федерація (Східні країни "Європейської програми добросусідства та партнерства"). Мета проекту полягає в зниженні ризиків, пов'язаних з нераціональним використанням відходів у країнах ENPI, що тим самим створює небезпеку забруднення території. Таким чином, проект спрямовано на вдосконалення систем управління відходами, запровадження більш ефективних ініціатив щодо запобігання утворення відходів, підвищення потенціалу для збору і сортування, а також збільшення повторного використання, відновлення та безпечного видалення відходів. У національному масштабі проект буде допомагати країнам-партнерам планувати і реалізувати більш цілісні та стратегічні підходи у відповідності з ієрархією управління відходами.

Таблиця 15.2

Проекти з охорони довкілля в Україні за підтримки ЄС

Джерело: складено за даними Міністерства охорони навколишнього природного середовища України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: menr.gov.ua/ index.php/intemationai

Отже, враховуючи глобальний характер екологічних проблем, становлення та реалізація національної екологічної стратегії неможлива без врахування міжнародного досвіду. Разом з тим, спроби подолання глобальних екологічних криз сформували підходи світової спільноти, при яких виконання будь-яких спеціалізованих програм активізується за участі національних урядів. Тому Україна на сьогоднішній день мас унікальну можливість висвітлити своє бачення глобальної екологічної безпеки, стати активною учасницею формування міжнародних стратегій у цій сфері. Зокрема, вкрай актуальною є необхідність оприлюднення на міжнародному рівні своєї позиції з питань реабілітації га адаптації уражених чорнобильських територій на основі біологічних, медичних, соціально-психологічних даних профільних відомств та міністерств з метою подальшої координації зусиль нашої держави та міжнародної спільноти у вирішенні питання екологічної перспективи цих земель.

Ознакою сучасних світових екологічних стратегій є пріоритетність проблеми глобального потепління. Серед заходів зі зменшення негативного впливу викидів в атмосферу, економічно ефективною вважається система торгівлі квотами на викиди, учасницею якої є Україна. Комерціалізація ідеї боротьби із глобальним потеплінням несе в собі ризики у вигляді, по-перше, вірогідності зосередження екологічно шкідливих виробництв на території країн, які заощаджують свої об'єми викидів, по-друге, призвести до одноаспектного вирішення екологічних проблем без врахування інших складових загрози навколишньому середовищу – забруднення грунтів важкими металами, акваторій океанів та морів відходами тощо. Відтак, Україна може виступити ініціатором додаткових та добровільних обмежень шкідливих викидів на додаток до вже обумовлених міжнародними угодами.

Врахування світового досвіду у процесі вироблення національної екологічної стратегії сприятиме комплексному впровадженню основних принципів державної політики в сфері охорони навколишнього середовища, її узгодженості із міжнародної політикою, реалізації інтеграційних перспектив нашої держави.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!