РОЗДІЛ III. ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ ЯК ЄДНІСТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Хімічний комплекс дістав значного розвитку в Столичному ЕР. Регіон спеціалізується на виробництвах; хімічних волокон (Чернігів "Хімволокно", Київ, Житомир); нафтохімії (Гнідинці, Чернігівська обл.); синтетичних смол, пластмас та плівкових виробів (Прилуки, Чернігівська обл., Фастів, Київ, Бровари); лаків і фарб (Київ, Ніжин); гумотехнічних виробів (Київ, Біла Церква); хіміко-фармацевтичних препаратів – значним центром та лідером в Україні є Київ ("Дарниця", "Борщагівськин ХФЗ", "Фармак", "Київ медпрепарат", "Київський вітамінний завод") також Житомир; предметів побутової хімії (Київ, Ніжин, Коростень). У районі розвинутою є мікробіологічна промисловість, яка представлена Трипільським і Шахтинським біохімічними комбіпатами та Нємєшаєвським комбінатом біохімічних препаратів.

Лісопромисловий комплекс Столичного ЕР сформувався на базі лісового господарства, лісозаготівлі, деревообробки, меблевої й лісохімічної промисловості. Перші дві галузі розвиваються в північній частині району, де працює близько ЗО лісгоспів. Деревообробна промисловість розміщена на території району досить рівномірно, і орієнтується вона на споживача (Київ, Житомир, Чернігів, Коростень тощо). Центрами виробництва меблів є Київ, Бровари, Бердичів, Фастів, Біла Церква, Ніжин, Прилуки, Житомир, Малин, Коростень, Дробянка; виготовлення паперу, картону, шпалер здійснюють Київ, Обухів, Малин, Чернігів, Корюківка, Житомир; лісохімія розвивається в Коростені.

Будівельний комплекс включає такі види виробництв: залізобетонних виробів, стінових матеріалів; будівельних конструкцій; облицювальних матеріалів. Добре розвиненими є порцеляново-фаянсова та скляна промисловість: Баранівський порцеляновий завод, "Коростеньський фарфор", Вишневський художньої кераміки, Васильківський майоліковий, Гостомельський, Пісковський, Мар'янівський, Буча та інші заводи з виробництва скла, Житомирська дзеркальна фабрика.

Легка промисловість району представлена центрами які випускають різноманітну текстильну продукцію: шовкову (Київ); вовняну (Чернігів, Богуслав, Березань); лляну (Житомир), а також ряд поселень Житомирщини і Чернігівщини, де розміщено підприємства з виробництва льоноволокна; коноплепереробну (Городня, Новгород-Сіверський, Чоповичі, Козилець); швейну та трикотажну (Київ, Чернігів, Житомир, Прилуки, Біла Церква, Переяслав-Хмельницький, Ніжин, Фастів); шкіряно-взуттєву (Київ, Бровари. Васильків, Чернігів, Бердичів, Житомир); виробництво іграшок (Радомишль, Тарасове); трикотажне виробництво представлено найбільшою в Україні трикотажною фабрикою "Киянка".

Агропромисловий комплекс спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, льонарстві, картоплярстві, зерновому господарстві та свинарстві, вирощується також цукровий буряк, розвинуте птахівництво. У районі сформовано приміські Київський, Житомирський та Чернігівський АПК з виробництвом овочів у відкритому і закритому грунті, птахівництвом, молочним скотарством і свинарством та їх промисловою переробкою. Територія Столичного ЕР характеризується сприятливими умовами для розвитку льонарства, картоплярства та коноплярства.

Основними центрами харчової промисловості є найбільші міста району – Київ, Чернігів, Житомир, Біла Церква, Ніжин та ін. Візитівкою Столичного району є відомі на всю Україну підприємства: Житомирський маслозавод (ТМ "Рудь"), Миронівський хлібопродукт (ТМ "Наша ряба"), Яготинський маслозавод (ТМ "Яготинське"), "Гаврилівські курчата". Житомирський м'ясокомбінат, ПП "Дригало" (Біла Церква), "Астарта-Київ", "Ніжин" (Чернігівська обл.), "Roshen", "Конті", "Житомирські ласощі", Чернігівський пивзавод, завод "Оболонь" та багато інших підприємств.

Транспортний комплекс району сформувався завдяки розвитку залізничного, автомобільного, річкового, повітряного і трубопровідного видів транспорту. Місто Київ є найбільшим транспортним вузлом в Україні, політранспортними вузлами є Фастів, Бердичів, Чернігів, Житомир, Бахмач, Прилуки, Новоград-Волинський, Коростень, Ніжин. Від Києва в усі напрямки розходяться провідні магістралі держави: Київ – Львів, Київ – Харків, Київ – Дніпропетровськ – Донецьк, Санкт-Петербург – Київ – Одеса, Київ – Москва, Київ – Варшава, Київ – Бухарест – Софія тощо. На судноплавних ділянках Дніпра, Десни, Прип'яті розвивається річковий транспорт. Повітряний транспорт обслуговує в основному міжнародні перевезення в аеропортах "Бориспіль" і "Київ" (Жуляни). Через територію району пролягають газопроводи Уренгой – Помари – Ужгород, Дашава – Київ, Шебелинка – Полтава – Київ та нафтопроводи "Дружба", Гнідинці –Кременчук.

У територіальній структурі Столичного економічного району сформувались Київський мезорайон з потужною Київською промисловою агломерацією, Житомирський та Чернігівський мезорайони та значна кількість промислових вузлів з різними господарськими функціями: Біла Церква, Чернігів, Ніжин, Прилуки, Житомир, Коростень, Новоград-Волинський.

Київський мезорайон розвивається на основі Київської промислової агломерації та Білоцерківського промислового вузла (Біла Церква – 211 тис. жителів). До Київської агломерації окрім столиці входять Боярка (35,3 тис. чол.), Ірпінь (43 тис. чол.), Вишневе (37,5 тис. чол.), Вишгород (26,5 тис. чол.), Буча (28,5 тис. чол.), Ворзель (5,7 тис. чол.), Бориспіль (59,5 тис. чол.), Броеари (98,3 тис. чол.), Обухів (33,1 тис. чол.), Васильків (36,7 тис. чол.), Українка (15,6 тис. чол.), Фастів (48,2 гне. чол.), Кагарлик (13,7 тис. чол.). Провідну роль у розвитку Київської агломерації та її взаємодії з містами-супутниками відіграють залізничні та автомобільні магістралі, через які відбувається господарський взаємозв'язок усіх елементів територіальної структури Київського мезорайону. Галузі спеціалізації району: машинобудування та металообробки (автобуси, прилади і верстати, літаки, бронетехніка, фотоапарати, річкові судна, морські риболовецькі траулери, тролейбуси, екскаватори, мотоцикли, телевізори, медична апаратура, сільськогосподарська техніка тощо); хімічна промисловість (хіміко- фармацевтична, виготовлення лаків, фарб, синтетичних волокон, гумотехиічпих та азбестотехнічних виробів тощо); легка промисловість (випуск шовкових тканин, швейних і трикотажних виробів, взуття тощо); харчова промисловість (виробництво м'яса, молока та молочних продуктів, м'ясних виробів, пива, цукерок, мінеральної води, хлібобулочних виробів та багато іншого). Більша частка виробленої продукції спрямовуються до Киева.

Житомирський мезорайон утворився на основі Житомирсько го (270 тис. чол.), Бердичівського (78,5 тис. чол.), Новоград-Волинеько го (56 тис. чол.) та Коростенського (65,5 тис. чол.) промислових вузлів. За спеціалізацісю це територія з розвиненими машинобудуванням (сільгосптехніка, верстати, прилади), заготівлею деревини, деревообробкою, меблевою та целюлозно-паперовою промисловістю, будівельною індустрією, скляним та порцеляновим виробництвом, харчовою та легкою промисловістю.

Чернігівський мезорайон сформувався на основі Чернігівського (296 тис. чол.). Прилуцького (58,5 тис. чол.) та Ніжинського (73,3 ліс. чол.) промислових вузлів. Він спеціалізується на виробництві продукції машинобудування, нафтогазовій промисловості, лісовій, деревообробній, меблевій і паперовій галузях, на виробництві хімічних волокон та будівельних матеріалів, на вовняній, швейній, молочній, м'ясній, плодоовочеконсервній промисловості.

Актуальними проблемами подальшого розвитку Столичного економічного району є, перш за все, екологічні виклики, які проявляються у наявності в межах району території вилученої з господарського обігу внаслідок радіоактивного забруднення, проблема переробки побутово-комунальних відходів такого мегаполісу, як Київ, екологічних проблеми Дніпра, зменшенні відходів від економічної діяльності, наслідки меліоративних робіт на Поліссі, проблема переробки, складування і захоронения промислових відходів, незадовільного стану санітарної очистки міст і сіл тощо.

Для Столичного економічного району характерна нерівномірнісіь економічного і соціального розвитку: Київська область є високорозвинутою, тоді як Житомирська і Чернігівська мають низький рівень. Наявні демографічні, соціальні, політичні, загальноекономічні проблеми (проте, вони характерні для всіх регіонів України).

В перспективі у районі прискореними темпами будуть розвиватись торгівля, фінансові послуги, соціальний комплекс, насамперед сфера обслуговування, операції з нерухомим майном, галузі наукомістких та працемістких виробництв, інвестиційна діяльність.

10.2. Придніпровський економічний район

Придніпровський район сформувався у складі Дніпропетровської і Запорізької областей, займає площу 59,1 тис. км2, що становить 9,8% території України (Дніпропетровська обл. – 31,9 тис. км2 (5,3%), Запорізька обл. 27,2 тис. км2 (4,5%). Економічним центром району е місто Дніпропетровськ.

Регіон розміщується в центрально-східній частині України, є сусідом промислового та сировинно-забезпеченого Донецького економічного району, що дозволяє активно розвивати виробничі зв'язки, особливо сировинні та збутові, також межує з Причорноморським, Центральним та Північно-Східним економічними районами. Територією району протікає найбільша в країні водна транспортна магістраль Дніпро, а на півдні район має прямий вихід до Азовського моря, що сприяє розвитку річкового і морського транспорту та рекреаційного господарства.

Природні умови і ресурси. За рівнем концентрації і різноманітності природних ресурсів район посідає перше місце в Україні. Тут зосереджено 80% загальних запасів бурого вугілля (Дніпровський буровугільний басейн), чверть запасів кам'яного вугілля (Павлоградський район), 80% залізної руди (Криворізький та Білозерський залізорудні басейни), значні запаси руд кольорових металів, каоліну, вогнетривких глин, рідкісних металів. Крім того, що Придніпровський район є дуже багатим на мінеральні ресурси тут сформувалось дуже вдале їх поєднання: поряд із залізо- і марганцеворудними басейнами розташовано запаси кам'яного і бурого вугілля, уранових руд тощо.

Найбільшим природним багатством району є руди чорних металів, серед яких виділяються Криворізький і Білозерський залізорудні басейни та Нікопольський і Великотокмацький марганцеворудні. Кольорові метали представлено покладами титану (Самотканське родовище) та бокситів (Високопільське родовище Дніпропетровської облаегі), в Запорізькій області є стронцій.

Активно використовуються промисловим комплексом нерудні корисні копалини Придніпров'я, особливо будівельні матеріали – граніти, каолін, вогнетривкі глини, польовий шпат, вапняки, графіт, кварцові піски тощо.