Розділ «Слова, найбільш поширені в культовій практиці»

Муфтій — духовна особа в ісламі, яка має право виносити свої рішення з релігійних та релігійно-юридичних питань. У країнах поширення ісламу М. обіймають офіційні посади, на котрі вони призначаються урядом. В нашій країні вони очолюють духовні управління мусульман.

Намаз — п'ятиразова щоденна молитва у мусульман, звернена до Бога. Включає читання сури "Фагіха" та уривків з інших сур Корану, які прославляють Аллаха, його доброту та велич, супроводжується поклонами, простиранням долілиць та іншими діями. Кожній молитві повинно передувати обмивання. Н. дозволяється здійснювати, у будь-якому чистому місці, вставши на молитовний килимок чи розстелений верхній одяг. У п'ятницю шаріат рекомендує здійснити полудневу молитву у мечеті. Мета Н. — виховання у віруючих покірності, залежності від Бога.

Наставник — виборний керівник старообрядницької безпопів-ської громади.

Начотник — у православ'ї, особливо в старообрядництві, людина, яка знає церковні книги, церковний читець, головним чином із парафіян. У старообрядців — знавець богословських догм і керівник громади.

Нечестивий — релігійна оцінка інакомислячих атеїстів, усіх, хто виступає проти релігії та духовенства.

Нунцій — постійний дипломатичний представник папи римського в країнах, з якими Ватикан підтримує дипломатичні відносини. Н. поєднує дипломатичне представництво з наглядом за католицькою церквою в даній країні.

Обідня (літургія) — християнське богослужіння, обідня в православ'ї, меса — в католицизмі і лютеранстві, під час якої здійснюється таїнство причастя, тобто вживання віруючими хліба та вина, які нібито представляють тіло і кров Ісуса Христа. На думку церковників, О. сприяє духовному відродженню людини, єднає її з Богом. Вона є одним із ефективних засобів релігійного впливу на віруючих. Відома з II ст. н.е.

Обрізання — релігійно-магічний обряд відсікання крайньої плоті чоловічого статевого органу, поширений в іудейському (здійснюється над новонародженими) і мусульманському (здійснюється над хлопчиками 7—10 років) культах, а також у багатьох народів Австралії, Америки, Океанії та Африки. Обряд обрізання виник у первісному суспільстві, ним супроводжувався акт посвячення юнаків у дорослий стан. Пізніше жреці стали тлумачити його як акт належності до "істинної" релігії Ягве.

Освячення — магічні слова і дії, які здійснюються служителем культу з метою надання "святості" тому або іншому предмету (наприклад, освячення води, житла і т.ін.). У більш загальному плані О. — підтримка чого-небудь авторитетом церкви і релігійним обгрунтуванням: О. влади, звичаїв тощо.

Панагія — у православ'ї невелика кругла або овальна ікона із зображенням богородиці, трійці чи Христа, яка звичайно прикрашена дорогоцінностями і є необхідним компонентом обла-чення єпископа як знак архієрейського сану. П. — відображення своєрідного обожнення богоматері в православ'ї.

Паламар — нижчий церковнослужитель у православній церкві.

Панахида — православна заупокійна відправа. Під час гонінь на ранніх християн здійснювалась уночі, тому одержала назву

"всеношна". На відміну од відспівування, з яким у неї спільне походження і релігійне призначення, може проводитися через значний відрізок часу після смерті того, кому вона присвячується. Існують також так звані вселенські П: на пам'ять про всіх померлих достойною християнською смертю, на пам'ять про всіх померлих наглою смертю, без церковного напуття.

Панікадило — люстра або свічник у православній церкві для установлення більше 12 свічок чи лампад, які стоять перед іконами.

Паперть — ґанок або крита площадка перед входом до православного храму, яка інколи переходить у галерею.

Паранджа — жіночий верхній одяг, який, згідно з настановами шаріату, носять дорослі мусульманки поза домом. При одяганні П. обличчя та груди закривають густою сіткою із чорного кінського волосся. За покроєм П. — вид халата з несправжніми рукавами, нижні частини яких закріплені на спині, включає капюшон, який покриває жінку від голови до ніг. Звичай носіння П. пов'язаний із затворництвом жінки, відстороненням ЇЇ від суспільного життя, крім того він завдає не тільки великої моральної, а й фізичної шкоди.

Парафія — нижчий самоврядний церковний округ, який має свою церкву з причетом для проведення богослужінь, а також громада віруючих, на утриманні якої перебуває церква та причт.

Паства — віруючі (християни), які складають одну церковну парафію. Назва пов'язана із церковним уподібненням віруючих вівцям, а духовенства — пастухам, яким церква доручила турботу про "спасіння" овець — віруючих, нібито не здатних самостійно знайти "істинний шлях" у житті. Засіб виховання людей у сумирності, беззаперечності та покорі.

Пастор — священик у протестантській церкві. Оскільки протестантизм відкидає таїнство священства, він не вважає священиків володарями "Божої благодаті", на відміну від православ'я та католицизму. П. майже не має особливого убрання і веде звичайний для мирян спосіб життя. Проте, як підкреслює сама назва, церква вважає його пастухом, поставленим над віруючими для керівництва ними.

Пасхалії — зібрання правил і таблиць для визначення дня святкування великодня.