Розділ «Слова, найбільш поширені в культовій практиці»

Абат — титул настоятеля монастиря в католицькій релігії, який займає місце за єпископом. Інколи А. добивається незалежності від єпископів і підкоряється безпосередньо папі. У деяких випадках А. — загальна назва священиків і вищого духовенства в католицькій церкві. Римський папа вбачає в численній армії абатів свою вірну опору серед католиків.

Алілуа — хвалебний приспів в християнському богослужінні, звернений до всіх іпостасей трійці. Запозичений у древніх євреїв.

Аллах (від араб, "ілах" — божество) — ім'я Бога в мусульманській релігії. Культ А. поряд з культом інших божеств був відомий в доісламській Мецці. В ісламі прийнятий догмат про те, що А. єдиний Бог, визнання якого є першою вимогою мусульманського віровчення.

Амвон — місце в церкві навпроти престолу (перед так званими царськими вратами), з якого читаються Євангелія, виголошуються проповіді та єктенії.

Амінь — використовується як закінчення молитви. Ввійшло у християнство із богослужіння древніх євреїв і за походженням має характер чаклунського заклинання.

Аналой — спеціальний високий столик з похилою верхньою дошкою, на який в православній церкві кладуться богослужебні книги при їх читанні, а також ікони та хрест під час богослужіння.

Анафема — прокляття від імені Бога, відлучення від церкви, виключення із громади віруючих, вища церковна кара в християнстві.

Ангел — в іудаїзмі, християнстві, ісламі — небесний служитель Бога, надприродні безплотні істоти, посередники між Богом та людьми. Культ А. є асимільованим та пристосованим до монотеїзму культом добрих і злих "духів", який був широко поширений в первісних релігіях.

Антихрист — у християнському віровченні супутник Христа, посланець сатани, який ніби прийде незадовго до другого пришестя Христа і буде вести боротьбу з християнською церквою, але кінець кінцем він буде переможений Христом. Уявлення про А. — це релігійна персоніфікація злого начала, на протилежність Богу як доброму началу. Християнські церкви на протязі всієї сео£Ї історії використовували цей образ у своїх політичних та ідеологічних інтересах.

Алохрифи — твори іудейської та ранньохристиянської літератури, сюжетно пов'язані з творами канонічної літератури, які, однак, давали тлумачення подій, відмінне від офіційного церковного віровчення. А. відображали боротьбу різних течій у християнстві до виникнення церкви.

Архієрей — загальна назва вищих сановників (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріархів) в православній церкві.

Архімандрит — вищий (до єпископа) чернечий чин в православній церкві.

Беатифікація — зарахування до "лику блаженних" в католицькій церкві.

Богородиця — жіноче божество в багатьох релігіях. Божа мати, Богиня, яка народжує Бога чи богів. До числа богородиць належали вавілонська Іштар, фінікійська Астарта і малоазійська Кібела. Близька до них і грецька Деметра. Культ Б. тісно пов'язаний з основним заняттям населення — землеробством. Б. шанувалась як богиня родючості. У християнстві цей культ жіночого божества зазнав змін. Тут Б. — діва, яка народила Ісуса Христа, сина божого. З розповсюдженням християнства культ Б. зливається з місцевими віруваннями і залежно від соціальних умов набуває різного характеру: у Західній Європі в умовах феодалізму він перетворився в культ мадонни, на Русі злився з язичеським культом богині землі і родючості і поступово його витіснив. Пригноблений та безправний стан жінок сприяв широкому розповсюдженню культу Б., діви-матері, заступниці перед Богом.

Божественні книги — книги, які містять правила та опис порядку богослужінь, а також тексти для них. У православ'ї для треб (хрещення, вінчання, похоронної відправи тощо) використовується "требник", для проведення літургії та інших церковних служб використовується "служебник", "часослов", "чиновник", "тріодь" та інші Б.к.

Богослужіння — здійснення певних релігійних обрядів. Б. поділяються на, так звані, суспільні, чи власне Б., і приватні (треби) — на замовлення окремих віруючих. Має на меті естетичний та психологічний вплив на віруючих за допомогою спеціально організованих інсценівок, співу проповідей і т.ін.

Богохульство — образа імені Бога, діви Марії, святих, предметів культу, яка карається церквою і світськими властями тих держав, де церква є державною. Покарання за Б. були одним із засобів боротьби проти вільнодумства, свободи совісті. Згідно з законами царської Росії, за Б. була передбачена кара від 6 до 15 років каторги. Нерідко людей карали за атеїстичні погляди, хоча тут елементів власне Б. в наявності не було. У такому випадку Б. оголошувався сам факт невіри в Бога.

Брахма — вищий Бог у пантеоні індуїзму. Виникнення уявлення про Б., як творця і охоронця загального порядку, припадає на пізньоведичний період (перша половина І тис. до н.е.), коли виникло класове суспільство, виділились і набули величезного впливу жреці-брахмани. Брахмани висунули і розвинули ідею про божественну трійцю — "тримурті", в якій Б. виступав як творче начало. Проте в очах віруючих Б. був надто абстрактним образом і значно поширилося поклоніння двом іншим богам трійці — Вішну та Шіві.

Брахман (неточно — брамін, браман) — жрець, представник вищої касти в Індії. З уведенням культу Брахми та ускладненням релігійного ритуалу обов'язки жерця стали спадковою професією і Б. утворили особливу соціальну групу. Вони монополізували вивчення Вед, оголосивши їх мову (ведичний санскрит) священною мовою, користуватись якою могли тільки Б., і стверджували, ніби вони могли впливати на богів. В наш час Б. займаються не тільки культовим служінням, але й іншими видами діяльності. Проте багато із них живуть за рахунок віруючих.