Розділ «Слова, найбільш поширені в культовій практиці»

Синагога — молитовний дім в іудейській релігії, а також громада віруючих. Виникла близько IV ст. до н.е. і була не тільки приміщенням для богослужінь, але й школою, готелем для приїжджих, центром суспільно-політичного і духовного життя єврейської громади. С. регламентує життя віруючих згідно з настановами Тори і Талмуда.

Синедріон — вища ієрократична установа в стародавній Іудеї із судовими, релігійними та політичними функціями в III—І ст. до н.е. Поряд із жрецтвом в С. засідали представники світської аристократії та законовчителі Іудеї.

Синкретизм — злиття вірувань та обрядів різних релігій. Наприклад, християнство з самого початку мало синкретичний характер, поєднуючи елементи іудаїзму, стоїцизму Сенеки й античних культів. Такий же характер має іслам, іудаїзм, сектантські віровчення та культ. С. свідчить про спільність і земний характер причин, які породжують релігію.

Синод — вищий орган управління в Руській православній церкві, заснований у 1721 р. Петром І замість ліквідованого патріархату. При синодальному управлінні руська православна церква перетворилася на одну із урядових установ, які здійснювали політику правлячих класів. Після 1917 р. С. став дорадчим органом при патріархові. В інших православних церквах С. виконують різні функції. У протестантських церквах С. називають зібрання духовних та світських осіб країни, які скликаються для вирішення релігійних справ.

Сим — частина Єрусалима (гора, пагорб), де, згідно Біблії, розташовувався цар Давид і храм Ягве. В Біблії неодноразово відмічається, що на С. "живе Бог". Тут знайшло своє відображення поширене серед стародавніх народів вірування, що гори є житлом богів. З часом слово "сіон" стало в іудаїзмі символом "вірності" Богові, в цьому ж значенні воно перейшло до християнства і одержало широке розповсюдження в християнському сектантстві.

Скит — невеликий старообрядницький монастир в глухому місці, де віруючі ведуть самітнє життя. В православ'ї — філіал монастиря, який розташовувався звичайно в пустинному, безлюдному місці.

Спокута (спокутування) — один із догматів християнства. Суть його полягає у тому, що Бог-отець ніби приніс у жертву свого сина для С. гріхів людей, які тягарем лежали на них з часу міфічного гріхопадіння Адама і Єви. Легенда про С. використовується служителями культу для навіювання віруючим ідеї покірності і терпіння в ім'я блаженства у потойбічному світі.

Сповідь (каяття) — таїнство в православ'ї та католицизмі, під час якого віруючий розповідає священику про скоєні ним гріхи, а священик нібито від імені Бога дарує йому відпущення їх з изучениям або із застосуванням покарання — піст, молитва із поклонами і т.ін. С. в руках духовенства завжди була сильним засобом для зміцнення влади над віруючими.

Стихар — довгий одяг з широкими рукавами, який одягається православним духовенством під час богослужіння.

Страждання — почуття, пов'язане з перенесенням болю, не-статків, тягот. Згідно з релігійними уявленнями, С. — звичайний стан людини в земному світі. Індуїзм та буддизм стверджують, що страждання взагалі є основною рисою буття. Згідно з іудейським, християнським та мусульманським віровченнями, С було дане Богом як кара людству за гріхопадіння. Разом з тим релігійні ідеологи видають С. за "випробування" Богом людей на вірність релігії, за допомогою якої купується блаженство в "загробному світі". Завуальовуючи подібною містикою реальні причини С. в суспільстві, релігія схиляє людей до покірного перенесення усіх соціальних несправедливостей.

Ступа, дагоба — вид буддійських пам'ятних споруд, які призначалися для збереження реліквій чи позначення "священних місць". Має вигляд пагорбовидного могильного насипу. Уже в стародавні часи почали будуватись із каменю, на фундаменті, з верхівками у вигляді парасольок у кілька ярусів і прикрашатися статуями Будди. С. перетворені на об'єкт поклоніння і паломництва.

Схизма — вид церковного розколу, відокремлення від раніше єдиної церкви частини, яка все ж зберігає вірність церковній догматиці.

Схима — вищий чернечий ступінь, що вимагає від посвячуваного в нього виконання особливо суворих аскетичних правил.

Табу — релігійна заборона у первісних народів на речі чи дії, вимовляння певних слів, на їжу, відвідування певних місць у храмі, святилищ та ін., за порушення якої загрожує "надприродна" кара, хвороба або смерть. Система Т. була особливо розвинена у Полінезії, де вона частково замінювала державні закони. В релігіях, що виникли пізніше, поняттю Т. приблизно відповідає ідея гріха.

Таїнства — у християнстві магічні культові обряди, здійснення яких, згідно церковному віровченню, надає віруючим надприродну силу, "божу благодать", як необхідну умову для спасіння "гріховної душі" людини, сприяє вилікуванню хворих, зміцненню шлюбу тощо. Католики та православні визнають сім таїнств: причастя, хрещення, миропомазання, священство, сповідь, мас-лосвяття і шлюб. Протестанти дали Т. раціоналістичне тлумачення, яке фактично веде до їх заперечення.

Тіара папська — потрійна корона папи римського з хрестом угорі, прикрашена дорогоцінним камінням. Символ його потрійної влади — "намісника Христа на землі", католицького первосвященика і монарха папської держави (нині — Ватикану).

Тонзура — вибрите місце на маківці, знак належності до духовенства в католицизмі.

Тропар — молитовний урочистий спів на честь якого-небудь свята чи святого.

Улеми — мусульманські законознавці та богослови.

Упир, вампир — фантастичний персонаж в релігійних повір'ях: мертвець, який ніби встає вночі із могили і смокче кров у сплячих людей. Уявлення про У. навіяні страхом перед покійником.