Розділ «Слова, найбільш поширені в культовій практиці»

Чаклун (волхв, маг, чарівник) — згідно з марновірними уявленнями, запозиченими із язичества, особа яка нібито володіє здатністю за допомогою магічних обрядів впливати на сили природи і суспільства. В історичному плані Ч. були попередниками жрецтва, а також сучасного духовенства. Культивували різноманітні забобони та містику.

Четьі-мінеї — збірники "життєписів святих", повчань та інших релігійних текстів на кожен день і місяць, за службами, які встановлені в православній церкві.

Чистилище — католицьке віровчення про те, що в загробному світі, крім раю і пекла, є і Ч., де душі померлих проходять очищення, перш ніж вступати до раю. Очищення душ здійснюється шляхом різних випробувань. Рідні та близькі покійного за допомогою молитов і внесків на користь церкви можуть полегшити випробування душі. Доля душі померлого, таким чином, залежить не тільки від поведінки людини в земному житті, а й від старанності та матеріальних можливостей рідних і близьких покійного.

Шаманство — форма релігії, культ головним чином злих духів, які викликають хвороби. Особливо поширеним було у народів Північної Азії (чукчів, бурятів та ін.). Для Ш. характерний особливий релігійний ритуал — камлання, до якого віруючі звертаються з метою лікування хвороб, забезпечення успіху в промислі тощо. Під час камлання шаман викликає у себе нервово-психічний припадок, який призводить нібито до того, що духи входять в його тіло або його душа відправляється у світ духів.

Шаріат — звід законів, складених на основі Корану і Суни в період феодалізму в країнах поширення ісламу. Містить норми спадкового, кримінального, шлюбно-сімейного права, настанови про хадж і газават, регламентує молитву, піст і т.ін. Ш. відстоював інтереси пануючих класів феодального суспільства і духовенства.

Шахсей-вахсей — дні трауру у мусульман-шиїтів, які супроводжуються бузувірським самокатуванням віруючих в пам'ять мученика Хусейна, внука Мухаммеда. Духовенство використовувало Ш.-в. для розпалювання релігійного фанатизму, що викликався прилюдними самобичуваннями, нанесенням віруючими собі кривавих ран тощо. На території СНД, де зберігається шиїзм, бузувірські самокатування заборонені законом.

Шейтан, шайтан — фантастичний образ сатани, "злого духу" в ісламі. Згідно Корану, НІ. був ангелом, якого створив Аллах із вогню, але потім виключив із сонму ангелів за непокору. В мусульманській релігійній літературі Ш. зображується у вигляді володаря численних, шкідливих джинів чи у вигляді безлічі злих духів, кожен із яких перебуває біля людини для її "зведення".

Шейх — в ісламі вища духовна особа, богослов і законодавець, глава громади дервішів. У Середній Азії — нащадок особи, похованої в мазарі, а також особи, яка живе біля мазару за рахунок приношень віруючих.

Ягве, Ієгова — верховний Бог в іудаїзмі. У пантеоні богів він був висунутий на перше місце єврейськими племенами приблизно в X ст. до н.е. Віра в єдиного бога Я. поширилася в християнстві, зокрема серед свідків Ієгови та ієговістів-ільїнців.

Яхвист, п'ятикнижжя — перші п'ять книг Старого завіту у складі Біблії, які називають також "Законом", або Торою, тобто вченням. Авторство цих книг іудейська і християнська традиції приписують Мойсею — міфічній особі. До складу п'ятикнижжя входять книги: Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення закону.