Розділ «§6. Ісмаїліти»

Майже одночасно з зейдітським напрямом шиїтства виникла секта ісмаїлітів. Ця гілка відноситься до "крайнього" напряму в шиїзмі. Ісмаїліти знайшли більш серйозне і широке розповсюдження і вплив у мусульманському світі, ніж зейдіти. Приводом для виникнення цієї секти була та обставина, що біля 760-го року щостий шиїтський імам Джафар Садик усунув свого старшого сина від права на імамат. І передав це право його молодшому брату. Формальним приводом такого рішення була начебто пристрасть Ісмаїла до міцних напоїв, що не може бути сумісно з образом правовірного мусульманина. Насправді Ісмаїл наполягав на більш рішучій опозиції по відношенню до Багдадського халіфату, ніж його батько, який по відношенню до тих, хто займав трон, — сунітських Аббасидів — проводив більш миролюбну політику. З іншої сторони навколо Ісмаїла стали згуртовуватись елементи, які були не задоволені соціальними порядками, що склались в самому шиїтському світі. Ісма'іл невдовзі помер. 1 його батько Джафак намагався обнародувати смерть сина. Тіло Ісмаїла було виставлене в одній з медінських мечетей. Але зупинити цей рух було вже практично неможливо

Для одних послідовників померлого Ісмаїла факт його смерті пояснювався його видимістю. Вони вважали, що насправді Ісмаїл не помер, а переховувався з тим, щоб з часом з'явитися мусульманам. З їх точки зору Ісмаїл є сьомим Імамом, після якого імамів більше очікувати не треба, інші прихильники Ісмаїла вважали, що оскільки він помер, то сьомим Імамом треба об'явити його сина Мухамада. В усякому разі повинно бути лише сім Імамів. І сьомий повинен з'явитись в ролі махді. Тому всім бла-гочесним мусульманам треба об'єднатися в очікуванні цієї події.

Ісмаїліти розгорнули активну проповідь свого вчення в усіх мусульманських країнах. Вони створили таємні гуртки в Сирії, Іраку, Ірані, Північній Африці. Організація ісмаїлітів була побудована на ієрархічних засадах з сімома ступенями посвячення. Кожний ступінь ієрархії мав жорсткі норми інформування віруючого в політичних і релігійних справах. Жорстка внутрішня дисципліна давала змогу керівникам секти використовувати віруючих у своїх цілях. Після виникнення в секті ісмаїлітів поступово стали складатись особисті норми віровчення, в секті ісмаїлітів також була розроблена філософсько-теологічна догматика. Великий вплив на її формування чинила філософія неоплатонізму, запозичена окремими елементами з іудаїзму і християнства. Головна ідея платонізму про еманацію духу в світ плоті знайшла в ісмаїлізмі свій вираз у формі вчення про те, що Бог послідовно еманує свою сутність у світ Ця божественна сутність переходила в пророків — проповідників. їх семеро Адам, Авраам, Ной, Мойсей, Ісус, Мухаммад і другий Мухаммад — син Ісмаїла. Кожен пророк розкриває перед людьми суть божественної істини в більш точнішій і піднесенішій формі. Кожен пророк супроводжується на своєму життєвому шляху і в своїй діяльності помічником, який від себе нічого не проповідує, а займається тлумаченням і розповсюдженням проповідей пророка. Такими помічниками були: при Мойсеї — Араон, при Ісусі — Петро, при Мухаммаді — Алі. В перервах між появою нового пророка божественну сутність несуть в собі Імами. їх також семеро. Останній сьомий Імам є також і пророком. Таким Імамом був Мухаммад, — син Ісмаїла. Він завершує собою божественну еманацію.

В секті ісмаїлітів існує дев'ять ступенів посвячення. Кожний вищий віл попереднього ступінь відкривав ісмаїліту більш сокровенне, езотеричне знання. Це знання було все менше пов'язане з відомими віруючим істинами Корану та ісламу. На п'ятому ступені ісмаїліт дізнавався про те, що зміст Корану не зводиться до значення його тексту, тобто він алегоричний. На щостому ступені таке ж саме алегоричне значення надавалось вимогам виконання обрядів. Дев'ятий — останній ступінь скоріше нагадував релігійно-філософську систему, ніж ісламську догматику.