Розділ «§20. Літературні жанри в Біблії»

Аналіз тексту Біблії свідчить про використання у ній різних літературних жанрів. І це не дивно, адже її писали в різні історичні епохи різні люди. В Святому писанні ми маємо елементи міфології, героїчного епосу, приповістей та байок, новел та філософських есе. Це розмаїття літературних жанрів позитивно вплинуло на розвиток як релігійної, так і світської літератури. Більше того, сюжетно-жанрові лінії Біблії і зараз впливають на митців пензля та пера, надихаючи їх на створення нових творів мистецтва. Які ж ми зможемо знайти в Біблії літературні жанри?

Міфологія (грецька оповідь, переказ, вчення) — це спосіб духовно-практичного освоєння світу, форма суспільної самосвідомості та світосприйняття первісного суспільства, викладені в системі міфів. Міф, як історично перша форма духовного життя первісної людини, був водночас засобом розвитку людської духовності. Через міфи, обряди та ритуали здійснювалося засвоєння людиною форм суспільної життєдіяльності, гуманізація людини та навколишнього світу. Міфологічна свідомість практично поставила всі основні світоглядні питання: про походження космосу і людини, її місце та призначення в світі, шляхи й засоби виникнення найважливіших явищ природи і суспільного життя, культури та ін.

Космогонічні міфи — це міфи, які відображають уявлення стародавніх людей про виникнення світу, Землі.

"На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: "Хай станеться світло!" — І сталося світло... І сказав Бог: "Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою"... І сказав Бог: "Нехай збереться вона з-попід неба до місця одного і нехай судохід стане видний". І сталося так... І сказав Бог: "Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею". І сталося так... І сказав Бог: "Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю"... І скінчив Бог дня сьомого працю свою, яку він чинив. І він відпочив у дні сьомім від усієї праці своєї..." (Буг. 1:1— 25). Як бачимо, Біблія стверджує, що світ створений Богом з нічого протягом шести днів.

Тривалий час церква вимагала від віруючих буквально розуміти біблійну розповідь про створення світу. Нині богослови заявляють, що треба розуміти її як алегорію: мова йде не про шість днів у звичайному розумінні, а про цілі геологічні епохи.

Біблійний міф про створення світу — це лише один із етапів на шляху пізнання людиною світу, етап, який відобразив рівень знань наших далеких предків.

А ось як, наприклад, розповідається в Біблії про походження людини: "І сказав Бог: "Створімо людину за образом нашим, за подобою нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує на землі". — І Бог на свій образ людину створив, на образ Божий її він створив, як чоловіка і жінку створив їх". (Буг. 1:26—27).

Велику групу біблійних сюжетів становлять так звані етіологічні міфи (грецьк. етіос — причина), у яких в образній, часто уособленій формі пояснювалось походження явищ природи або суспільного життя. До них можна віднести, зокрема, міф про гріхопадіння Адама й Єви, який повинен був дати відповідь на питання, чому люди страждають, чому вони смертні. Посилаючись на цей міф, богослови твердили, що причиною всіх бід є людська гріховність, гріх, що його вчинили Адам і Єва.

Доля людства зображується в Біблії трагічною: нащадки Адама і Єви вели гріховне життя, і за це Бог вирішив покарати їх всесвітнім потопом. Він врятував від потопу лише праведного Ноя, якому наказав зробити величезний ковчег з дерева і взяти на нього по двоє з усього живого(Буг.6:14—19).

Сто п'ятдесят днів земля була вкрита водою, а потім вода почала спадати, і Ноїв ковчег пристав до гори Арарат, вершина якої показалася з води. Тут ковчег простояв ще сорок сім днів, після чого Ной випустив голубку, і голубка повернулась до нього, тримаючи у дзьобі оливковий лист. Так довідався Ной, що спала вода з-над землі (Бут. 8:11 — 12).

Цей міф іноді сприймають буквально, як розповідь про грандіозні катастрофи в історії землі, та вчені довели, що таке його сприйняття невірне. Водночас у міфі відобразились реальні події: в минулому столітті англійський археолог Леонард Віллі під час розкопок у старовинному шумерському місті Урі знайшов сліди прадавньої, дошумерської цивілізації: під культурним шаром він виявив шар мулу товщиною до трьох метрів, а під ним — ще один культурний шар невідомої цивілізації. Отже, "потопи" в давній Месопотамії насправді відбувалися, проте вони мали не всесвітній, а локальний характер.

Епос (грец. — слово, розповідь) — один з трьох основних видів художньої літератури поряд з лірикою і драмою. Головними особливостями епічного твору є сюжетно-описова форма зображення життя, розкриття характерів через дії і вчинки, широке, багатогранне відтворення дійсності. У вужчому значенні епос — народні героїчні пісні, історичні думи, билини, міфи, казки, легенди. Епічні поеми, створені народом, відображають героїчні сторінки історії, боротьбу народу проти зовнішніх ворогів.

Втіленням героїчних якостей у Біблії виступає богатир Самсон, розповіді про подвиги якого передавалися з покоління в покоління, а в VI ст. до н.е. були записані в книзі Суддів, що увійшла до складу Старого завіту.

Сюжет цього епічного твору такий. У однієї жінки довго не було дітей, і ось нарешті ангел повідомив, що у неї народиться син. Сину своєму жінка дала ім'я Самсон — "сонечко". Самсон був наділений надзвичайною силою, він ріс швидше за своїх однолітків. Юний богатир закохався в дівчину з ворожого племені філістимлян. Одного разу, коли він йшов на побачення до коханої, на стежині йому зустрівся лев. Самсон "розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого". Коли через певний час Самсон знову повертався цією дорогою, він побачив, що бджоли відклали в пащі лева мед.

Невдовзі Самсон одержав від батька дозвіл на одруження з своєю коханою. На весільному бенкеті він сказав тридцятьом гостям-філістимлянам, які підсміювались з нього: "Я загадаю вам загадку. Якщо справді розгадаєте її мені за сім день прийняття, то я дам вам тридцять льняних сорочок та тридцять змін одежі. А якщо не зможете розгадати мені, то ви мені дасте тридцять льняних сорочок та тридцять змін одежі". І вони сказали йому: "Загадуй загадку свою, а ми послухаємо її". І він сказав їм:

"З ідячого вийшло їстівне, а з сильного вийшло солодке".

І не могли вони розгадати за три дні". (Суд. 14:12—14).

Тоді гості сказали Самсоновій дружині, що вони спалять садибу батька, якщо вона не підкаже їм відповіді. Жінка дізналась від Самсона відповідь і "розгадала ту загадку синам свого народу".

"І сказали йому (Самсону — авт.) люди того міста сьомого дня, поки зайшло сонце: