Розділ «Слова, найбільш поширені в культовій практиці»

Єретик — у вустах представників церкви слово, вживане для характеристики супротивників офіційної церковної доктрини. Прибічник так званої єресі.

Жертвоприношення — один із стародавніх релігійних обрядів, принесення жертв духам померлих предків, обожнюваним предметам, богам, злим духам тошо. Ж. з'явилося в епоху первісного суспільства, коли мисливці крашу частину своєї здобичі залишали для духів померлих предків чи духів-покровителів. Ж. приймало часом дикі, бузувірські форми. У тій чи іншій формі Ж. збереглося в усіх релігіях і до нашого часу — запалювання свічок і лампад, освячення хліба, плодів, поминання батьків на могилах, причастя, обітниці, мордування себе в бузувірських сектах.

Життя святих — життєписи мучеників, аскетів, князів і т.ін., проголошених церквою святими. Ж.с. складалися у вигляді біографій з чітко вираженою церковною тенденцією, включенням в них молитов і повчань.

Закон божий — навчальний предмет в початкових та середніх школах царської Росії, який включав у себе вивчення молитов, катехізису. При царизмі викладання З.б. використовувалося для релігійного навчання дітей та юнацтва. Виховання вірнопідданих почуттів до царя та пануючих класів.

Замова — словесні формули, заклинання, магічні молитви, які ніби мають чудодійні властивості визначати сприятливий збіг обставин у житті людей, відвертати нещастя, захищати від ворогів та спокусників. За своєю суттю 3. — невід'ємний елемент первісної магії. В сучасних релігіях 3. існує у формі молитов і проклять, з якими віруючі та служителі культу звертаються до Бога з проханням врятувати від життєвих неприємностей або ж покарати грішників та відступників від віри.

Заповіді — релігійно-моральні настанови в іудейській релігії, які ніби власноручно написані богом Ягве на кам'яних плитах і вручені Мойсею на горі Сінай. З виникненням християнства ці 3. були доповнені так званими заповідями блаженства, проголошеними Христом у нагорній проповіді і включені до християнського віросповідного арсеналу. Відбір заповідей із безлічі побутових, моральних та ін. правил поведінки значною мірою здійснювався іудейськими, а потім християнськими священиками в інтересах панівних класів, і тому вони включають заклики до псхірмссті, смирення, самоприниження перед можновладцями.

Зороастризм — релігія стародавніх народів Ірану, Середньої Азії, Азербайджану, засновником якої вважається міфічний пророк Заратуштра. 3. як релігія складається в 1 тис. до н.е. Вчення 3. викладене у книзі Зенд-Авести. Для цієї релігії характерні: дуалізм (уявлення про наявність у світі двох божественних начал — добра і зла, які ведуть між собою непримиренну боротьбу), поклоніння вогню, осудження жертвоприношень, віра в прихід месії, страшний суд, загробне життя. Багато із ідей 3. вплинули на формування іудаїзму та християнства.

Ігумен — настоятель православного монастиря.

Ідол — предмет, що зображає божество, якому поклонялися у глибоку давнину. Ідолопоклонство, пережиток тотемізму та фетишизму, зберігається в сучасних релігіях у вигляді поклоніння іконам, статуям, культовим атрибутам, "священним" книгам, мощам "святих" тощо.

Ієрархія — сукупність церковних чинів знизу до верху, в порядку їх підпорядкованості.

Ієрей — найменування священика, запозичене християнами із грецької культової термінології.

Імам — духовна особа в ісламі: 1. Верховний глава шиїтського напряму ісламу. 2. Основоположник кожного із чотирьох напрямів сунізму. 3. Верховний правитель ісламської теократичної держави, який зосередив у своїх руках всю повноту світської та релігійної влади. 4. Керівник богослужіння в мечеті. 5. Духовний керівник, наставник мусульман.

Індекс заборонених книг — перелік книг і журналів, котрі католицька церква забороняє католикам читати, видавати, розповсюджувати без особливого дозволу. Вперше був підготовлений та виданий за вказівкою папи Павла IV у 1559 р. До Із к. входять праці природознавців, філософів, істориків, письменників, читання яких, на думку католицької ієрархії, може загрожувати вірі в Бога. Він іноді переглядається і доповнюється.

Індульгенція — папська грамота, яка давала віруючим відпущення гріхів, тобто звільнення від покарання за здійснений гріх. Католицька церква з метою збагачення організовувала широку торгівлю І. не тільки за здійснені, але й авансом за незроблені гріхи. Торгівля І. повсюдно викликала обурення в усіх прошарках суспільства, і вимога її припинення була одним із головних гасел Реформації.

Ініціації — обряди прийняття підлітків, молоді в повноправні члени племені. Обряди І. полягали у суворих, іноді жорстоких фізичних випробуваннях; робилися надрізи на шкірі, вибивання зубів, вищіпування, обрізання, обпалювання вогнем тощо. Старійшини і чаклуни племен розкривали юнакам зміст звичаїв, священних переказів та вірувань племені.

Інквізиція — судова установа католицької церкви, створена у XIII ст. для боротьби з єретиками. Протягом усієї історії І. виступала душителем і катом передової суспільної думки. Проте вона не могла зупинити науковий соціальний прогрес. У більшості країн Західної Європи І. була скасована у XVIII ст.

Іпостась — сутність кожного із трьох осіб християнської трійці — Бога-отця, Бога-сина, Бога-святого духа (три І. єдиного Бога).

Кзаба — мечеть мусульман-сунітів в м.Мекка, яка є місцем паломництва мільйонів жителів арабського Сходу.

каббала — середньовічне релігійно-містичне вчення, поширене серед найбільш фанатичних прибічників іудаїзму. К. представляла собою особливий спосіб символічного тлумачення священних текстів, при цьому словам та числам надавалося містичного значення. Деякий вплив мала на послідовників християнства та ісламу.

Кагал — іудейська самоврядна громада в країнах Східної Європи. Побудований на основі теократичного принципу, на чолі з рабином. К. мав право судити, карати і відлучати. Кошти, необхідні для утримання адміністративного кагального апарату, одержувалися за рахунок податків з трудящих євреїв. К. керував економічним і політичним життям євреїв і був знаряддям імущих над трудящими євреями.