Розділ «§6. Головні дохристиянські боги»

Сварог.

В науці остаточно не встановлено, чи слов'яни мали Єдиного Бога, бо всі свідчення говорять про них, як про много-божників. Грецький письменник VI ст. Прокопій у своєму творі "Про готську війну" писав про слов'ян та антів, що вони почитали Єдиного Бога: "Єдиного Бога, що посилає блискавку, признають вони владикою всіх". Так само історик XII ст. Гельмольд розповідає про віру балтійських слов'ян і твердить, що вони визнають одного великого Бога, що є Богом Землі і Неба. Початковий наш Літопис також, оповідаючи про договори з греками, подає ніби звістку про Одного Бога в киян, але дуже неясно.

Розуміння Неба первісні люди мали здавна, бо наочно бачили, що з нього їм йде світло та дощ, тому й обожнювали його з найдавнішого часу. Небо — це все те, що над нами. Так само й слов'яни шанували Небо й молилися до нього. За вірою наших предків Небо —це місце, де живуть боги, це Палата Божа, а зорі — то вікна, в які вони виглядають на світ. На небі все добре, бо то -

Боже, а звідси наша стара приказка: живе, як у бога за дверима.

Можливо, на початку єдиним головним Богом був у нас Сва-рог, бог Неба, сам Небо й світло. Він був основою всього, це прабог, владика світу. Сварог — батько сонця й вогню, і вже від нього пішли всі інші боги — Сварожичі. Даждьбог — бог сонця, був його сином. Сам Сварог спочиває, а світом правлять його діти, Сварожичі. Слово "Сварог" пов'язують з індійським вуаг, одгеа — небо, соняшне світло (правда, В.Ягич виводив його із слов'янського "варити").

Свого часу В.Ягич намагався довести, що Сварог не був найвищим богом у слов'ян і у давніх пам'ятках він опинився випадково; крім того, це був ніби Бог північний, новгородський, а не південний. Такої ж думки дотримується й Е.Аничков у своїй дисертації 1914 р. "Язычество и древняя Русь". Він твердить, що Сварог взагалі не був богом, а назва постала від Сварожич, що означає священний вогонь біля стодоли, і тому його нема серед Володимирових богів, хоча його поважали хлібороби. Але не всі погоджуються з твердженням Ягича (наприклад М.Грушевський), і Сварог таки лишається господарем українського Олімпу. В науковій літературі Сварог — це бог вогню, тому він опікун ковальства і ковалів, а також опікун ремесел, шлюбу і родинного щастя. У грецькій міфології йому відповідні боги Гефест і Прометей.

Перун

Даждьбог

Богом Сонця в нас був Даждьбог, син Сварогів, син Неба. Першу згадку про нього подає південно-слов'янський переклад візантійського Хронографа VI—VIII ст. Іоана Малали. В іпатієвому літопису від 1114 р. подається з цього Хронографа уривок, і тут Геліоса названо Даждьбогом. По Сварозі "царства син єго, іменем Сонце, єго же нарічють Даждьбог. Сонце царь, син Сварогіов, єже єсть Даждьбог, бі бо муж силен."

Корш вважає, що Даждьбог — це бог сонячний, визначає сили й дію сонця, як основу життя. Пізніше цей бог став родоначальником руського народу, ось чому в "Слові о полісу Ігоревім" названо русичів Даждьбожими онуками.

Походження назви Даждьбог — своє, народне; це слово складне, заложене з приказового способу даждь, цебто дай, і бог, багатство, бог продавець, дарівник. В історичних пам'ятках це ім'я звичайно пишеться або по-давньослов'янському Даждьбог, або по-староукраїнському Дажьбог.

Деякі дослідники, наприклад, Огоновський, Корш та ін. наполягають на чужоземному походженні назви цього бога, тут даждь — постало ніби з іранського dagh — пекти, палити, цебто Даждьбог — це бог вогню. Г.М.Баратц твердить, що староруські боги взагалі східного походження: вавілоно-асирійсько-го, ханаанського або фінікійського, а Даждьбога він подає ніби це філістимський бог Даган, по-арабському Дажун, цебто той, хто дарує небесний дощ — Дощівник. Але Баратцова думка в науці не прийнялася.

Хоре

Велес або Волос

Стрибог

Стрибог був богом вітру. Його ім'я часто зустрічається у давніх пам'ятках, але як і у інших богів, воно маловиразне. У "Слові о полку Ігоревім" йдеться про "вітри Стрибожі". У 980 р. князь Володимир поставив у Києві боввана Стрибогового для поклоніння, як свідчить про це Початковий літопис. Княгиня Ярославна у "Слові" звертається до Вітра, як до Бога: "О, Вітре, Вітрило, чому. Господине, насильно вієши?"

Назву Стрибог виводять різно. Огоновський виводив її із Стриб-бог, від "стрибати". В.Ягич виводив із дієслова стерти; так само роблять Сребрянський та Зеленін ("Изв. ОРЯС". 1903, кн.4. Стр.268). Інші вважають, що Стрибог — бог-нищитель, бог війни. Дану назву Стрибога, як бога-нищителя, порівнюють з грецьким Аполлоном того ж значення. Виводять і від чеського (шет-ржити) — берегти, милувати. Деякі вчені виводять назву Стрибог зі Сходу Так, акад. Ф.Корш та ін. виводять цю назву з іранського Стрибага — високий бог (Всевишній). Г.Баратц бачить у Стрибозі Істр-бога, Істар-бога, Астара. Е.Аничков зовсім відкидає боже значення Стрибога, бо це ніби не бог, а назва якогось племені.

Як бачимо, остаточно походження слова Стрибог не встановлено, а тому не встановлено правдивої історії цього бога.

Симарегл