Розділ XV. Християнство

Релігієзнавство

Християнство є найбільш значною світовою релігією нашого часу, в якій розрізняють три головні напрями: православ'я, католицизм та протестантизм, а також численні більш дрібні різновиди. Головним об'єктом шанування християн є Ісус Христос, якого більшість християнських релігій вважає водночас і Богом, і людиною, а дехто — тільки Богом або тільки божественним посланцем. Усі християни вірять або тільки думають, що праведних після смерті чекає винагорода у вигляді вічного блаженства в раю, а грішників — покарання, яке вони уявляють собі по-різному.

Християнство виникло у другій половині І ст. в одному із східних районів Римської імперії — Палестині. Головною соціальною причиною виникнення християнства було безсилля пригноблених у боротьбі з гнобителями. Пригноблені неодноразово підіймалися на боротьбу за своє визволення. Проте усі повстання неминуче зазнавали поразки. Жорстокі розправи з повстанцями посилювали настрої загальної апатії, відчаю та безнадії. А для того, щоб продовжувати жити в таких умовах треба було мати якусь перспективу в житті. Та частина рабів і пригноблених, котра відмовилася від боротьби, знайшла розраду в релігії.

У формуванні конкретних особливостей нової релігії відіграв свою роль також цілий ряд інших соціальних обставин. Існування імперської влади сприяло виробленню уявлення про єдиного Бога на небі. Посилення економічного, політичного та ідейного спілкування між народами (як наслідок утворення Римської імперії) породило в свідомості людей уявлення про наднаціонального Бога, який обіцяв спасіння усім людям незалежно від їхньої національності. Розклад рабовласницького суспільного ладу вимагав від можновладців ідеологічних засобів впливу на маси і привів їх у зв'язку з цим до підтримки християнської релігії.

Античне християнство мало свої ідейні джерела, головними з яких були іудаїзм, релігійно-філософські вчення Філона та Се-неки, ідеологія кумранської общини, релігії східних народів Римської імперії.

Християнство виникло як відгалуження іудаїзму, у якого воно спадкувало, насамперед, визнання Старого завіту (в іудеїв він називається Танах) — найдавнішої частини Біблії. Із Старого завіту було взято багато сюжетів та образів для створення "бібліографії" нового Бога Ісуса Христа. Навіть найважливіша частина імені нового Бога — Христос — є простим перекладом на грецьку мову іудейського релігійного терміна "месія" (буквально "помазаник", у перекладі — посланець божий, рятівник людей). З іудаїзму християнство перенесло в свій ідейний арсенал вчення про єдиного Бога, пришестя месії, створення світу за шість днів, про кінець світу.

Великий вплив на християнство мали ідеї Філона та Сенеки. Александрійський філософ Філон висунув ідеї про природжену гріховність людини, про необхідність урятування душі за допомогою аскетизму та страждання. Ним було розроблене вчення про Логос, яке розвиває погляди іудейської релігії на месію. Філон учив, що месія має ім'я Логос (у перекладі з грецької — слово), що месія сам є Богом. Слідом за Філоном християни дали ім'я і своєму месії і також визнали його Богом. Прийняли вони й ідеї Філона про природжену гріховність людей, аскетизм та страждання як шлях урятування душі. У римлянина Сенеки християни запозичили етичні ідеї про рівність людей перед Богом, урятування душі як мету життя, презирство до земного життя, про любов до ворогів, покірність долі.

Кумранською общиною називають іудейську релігійну секту, одним з районів діяльності якої було стародавнє місто Кумран. Кумраніти по-своєму розвивали вчення про месію. Зокрема, вони вважали, що месія за своєю природою є людиною, що його перше пришестя, під час якого він постраждав за людей, вже відбулося і що тепер треба чекати другого пришестя, з яким пов'язаний кінець світу. Ці ідеї були підхоплені християнськими проповідниками.

Багатий матеріал для творців християнської ідеології дали культи східних богів: Осіріса (Єгипет), Митри (Персія), Адоніса (Фінікія), Аттіса (Фрігія), Будди (Індія) та ін. У перші два століття нашої ери вплив різних східних релігій на широкі верстви населення Римської імперії був дуже великий. Ретельно аналізуючи міфи про східних богів, ми знаходимо разючий збіг подій, про які йдеться у них, з подіями, викладеними у міфі про Христа (переслідування немовляти злим царем, чудеса зцілення хворих та воскресіння мертвих, смерть і воскресіння Бога та ін.). Оскільки міфи про східних богів виникли значно раніше, ніж християнство, очевидно, що вони були одним з найважливіших джерел біографії Христа.

Античне християнство у своєму розвитку пройшло три головні періоди: первісне християнство (від середини І ст. до середини II ст.), раннє християнство (від середини II ст. до початку IV ст.) та пізнє християнство ( від початку IV ст. до кінця V ст.).

Общини первісного християнства складалися з бідних елементів. Представників заможних класів були одиниці, і вони не відігравали особливої ролі в общинах. У цьому розумінні первісне християнство було релігією пригноблених. Церкви не було — вона тільки формувалася. У період раннього християнства в общини дедалі більше почали вливатися заможні люди, які утворювали всередині общин особливий соціальний прошарок і поволі захопили керівництво ними. Християнські общини, які почали називатися парафіями, об'єдналися у більш значні одиниці — єпископії на чолі з єпископами та митрополії на чолі з митрополитами. Церква, що виникла, стала на захист існуючих порядків.

У період пізнього античного християнства рабовласницький клас у своїй головній масі приєднався до християнської релігії. За імператора Костянтина (323—337 рр.) християнська релігія перетворилася на державну, вона користувалася економічною, політичною та ідеологічною підтримкою держави. Відбувається подальша централізація церкви: єпископії та митрополії об'єднались у патріархії на чолі з патріархом. У першій половині IV ст. на території імперії були три патріархії — римська, олександрійська та антіохійська. У кінці IV ст. до них приєдналася константинопольська, а у V ст. — єрусалимська.

Значною подією в історії християнської церкви був перший Вселенський собор, тобто з'їзд духівництва, який відбувся у 325 р. у Нікеї (Мала Азія). Собор був названий Вселенським тому, що на ньому було представлене вище духовенство усієї імперії. Скликання собору означало створення єдиної християнської церкви, бо в особі вселенських соборів духівництво імперії отримало свій вищий керівний центр. Хоча вселенські собори скликалися порівняно рідко (з IV по VIII ст. було скликано всього 7), все ж вони відігравали важливу роль: об'єднували зусилля духовенства, регулювали церковне життя, сприяли виробленню єдиної ідеології та обрядовості.

На етапі античного християнства сформувалося "святе письмо" християн — Біблія.

Етап античного християнства змінився етапом феодального християнства (VI—XV ст.), коли відбувся розкол церкви на православ'я та католицизм. Передумовою розколу був поділ Римської імперії у кінці IV ст. на Західну з центром у Римі та Східну з центром у Константинополі і наступне завоювання у кінці V ст.західної імперії германськими племенами. На території, котра раніше належала Західній імперії, утворилися численні феодальні держави. Східна імперія як єдина існувала до кінця XV ст.


§1. Християнське віровчення і культ


Основні положення християнського віровчення (догмати), що являють собою ідеї, які спотворюють і містифікують дійсність, складалися протягом ряду століть. Вони сформульовані у Біблії та у постановах християнських вселенських соборів. їхня суть викладена у 12 пунктах Символу віри, прийнятого на перших соборах у 325 та 381 рр.

Згідно з Символом віри християни повинні вірити в єдиного Бога, який виступає утрьох особах: Бога-отця, Бога-сина і Бога-духа святого ("свята трійця"). Бог-отець розглядається як творець світу видимого (природа та людина) і невидимого (ангели). Богом-сином вважається Ісус Христос з його євангельською "біографією". Бог-дух святий походить від Бога-отця, у католицизмі — і від Бога-сина. Християнська "трійця" несе на собі відверті сліди політеїзму, звільнитися від яких ця монотеїстична релігія так і не змогла.

Найважливішим положенням християнства вважається догмат боговтілення, згідно з яким Ісус Христос, залишившись Богом, начебто став людиною, народившись від діви Марії. Цей догмат покликаний надати всім євангельським повчанням, що приписуються Христу, авторитету "божественних істин", а саме: представити християнство як "боговстановлену релігію".

Велика роль відводиться догмату спокутування, згідно з яким своїми стражданнями і смертю на хресті Ісус Христос приніс себе у жертву Богу-отцю за гріхи людей — спокутував їх. Тим самим він начебто відкрив людству шлях до "спасіння від влади гріха".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігієзнавство» автора Лубський В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XV. Християнство“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ І. Релігієзнавство як наука

  • Розділ II. Основні теорії походження релігії

  • Перші спроби наукового пояснення походження релігії

  • Наукові теорії походження релігії

  • Історичний характер релігії

  • Поява релігії

  • Чому виникла релігія

  • Первісні вірування

  • Форми первісних вірувань

  • Розділ III. Філософія релігії

  • Етична філософія релігії

  • Розділ IV. Психологія релігії

  • Розділ V. Соціологія релігії

  • 3. Методи соціології релігії

  • 4. Виникнення та розвиток соціології релігії

  • Розділ VI. Футурологія релігії

  • Розділ VII. Характеристика релігій світу

  • Типи релігій.

  • Родоплемінні релігії.

  • Розділ VIII. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я

  • Розділ IX. Іудаїзм

  • Реформований іудаїзм

  • Іудейські обряди і свята

  • Розділ X. Релігії ІНДІЇ

  • §2. Брахманізм

  • §3. Індуїзм

  • Розділ XI. Релігії Китаю

  • §2. Даосизм

  • §3. Синтоїзм

  • §4. Зороастризм

  • §5. Джайнізм

  • §6. Сикхізм

  • §7. Брахманізм

  • Розділ XII. Релігія античного світу

  • Розділ XIII. Світові релігії

  • Розділ XIV. Загальна характеристика священних книг іудаїзму, буддизму, індуїзму і зороастризму

  • Розділ XV. Християнство
  • §5. Дохристиянські вірування українського народу

  • §6. Головні дохристиянські боги

  • §7. Початок християнства на Україні

  • §8. Хрещення Русі. Сучасні Українські церкви

  • §9. Митрополія Київська і всієї Русі

  • §10. Українська православна церква

  • §11. Українська автокефальна православна церква

  • §12. Українська греко-католицька церква

  • §13. Католицизм

  • §14. Протестантизм

  • §15. Хрест — священний знак християн

  • §16. Християнські релігійні свята і обряди

  • §17. Біблія — священна книга християн

  • §18. Біблія та її структура

  • §19. Матеріал, мова та переклади Біблії

  • §20. Літературні жанри в Біблії

  • Розділ XVI. Іслам

  • §2. Мусульманське віровчення та звичаї

  • §3. Головні течії ісламу

  • §4. Імаміти

  • §5. Зейдіти

  • §6. Ісмаїліти

  • §7. Кармати

  • §8. Хаттабіти

  • §9. Аліди

  • §10. Кадаріти

  • §11" Мутазіліти (Мусталіти)

  • §12. Рафадіти

  • §13. Друзи

  • §14. Асасіни

  • §15. "Брати чистоти"

  • §16. Бекташи

  • §17. Хуруфіти

  • §18. Бабіти

  • §19. Бехаїзм

  • §20. Махдізм

  • §21. Головні положення шиїтського віровчення і культу (обряди, церемонії, паломництво)

  • §22. Коран як історико-літературний пам'ятник

  • Розділ XVII. Нетрадиційні релігії

  • "Крішна" або Рух Харе Крішна

  • Церква Сайентологи

  • Слова, найбільш поширені в культовій практиці

  • Література

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи