Розділ «Слова, найбільш поширені в культовій практиці»

Брахманізм — стародавня індійська релігія, яка виникла на початку І тис. до н.е. як дальший розвиток ведичної релігії. Зародження Б. знаменувало вироблення єдиного релігійного канону. Б., як релігія класового суспільства, освячувала царську владу, соціальну нерівність, поділ суспільства на варни і касти, які проголошувалися божественним установленням.

Будда — в буддизмі назва віровчителів, які вказують людям "істинний шлях спасіння". Згідно з ученням буддизму, кожен раз, коли людство відхиляється від цього шляху, приходить новий Б., щоб вказати людям істину. Інколи ім'ям Б. називають того, хто самостійно досяг "святості" і ввійшов в нірвану. У буддійських релігійних книгах вказується різна кількість Б., дається різна їх класифікація. Не виключено, що в основі традиційної біографії Б. лежить життя одного із перших буддійських віровчителів. Якщо в ранній період Б. зображався людиною, яка першою увійшла в нірвану, то пізніше він був обожнений. На його честь почали споруджувати храми, утвердився складний культ, інколи в формі ідолопоклонства.

Вакханалії — нічні свята на честь Вакха (Діоніса), які мали характер оргій і користувалися особливою популярністю в Італії з початку 11 ст. до н.е. У В. брали участь вільні та раби незалежно від статі, віку і належності до тієї чи іншої народності. Жрецькі функції виконувалися переважно жінками. Вакханки в священному вбранні розривали на частини живого бика і поїдали сире м'ясо заради прилучення до "божественного начала". З цим обрядом пов'язане християнське причастя.

Варфоломіївська ніч, "криваве весілля" — масове побиття гугенотів католиками у 1572 р. в Парижі в ніч перед святом св.Варфоломія (24 серпня). Різня відбулася і в провінціях. За три дні побоїща було вбито близько ЗО тис. чоловік. В.н. була організована королевою-католичкою Катериною Медичі і Гізами — керівниками католицької партії, які скористалися приїздом гугенотського дворянства в столицю з нагоди весілля глави гугенотів Генріха Наварського і сестри короля Маргарити Валуа. Мета В.н. — ослабити та обезглавити протестантський рух.

Вівтар — східна частина храму, піднята над підлогою на дві-три сходинки. У православних церквах В. відгороджений від решти приміщення іконостасом. Тут знаходиться престол. У В. готується для причастя хліб і вино, прийняття котрих у християнстві замінює жертвоприношення. Слово "В." використовується також у значенні символів святині, релігійної віри, церкви. Згідно з православними канонами, вхід до В. неосвяченим особам та жінкам заборонений.

Відлучення — релігійне покарання, засіб впливу на віруючих шляхом рішення вищої церковної інстанції, яке полягає у виключенні із церкви чи релігійної громади. Служить засобом залякування віруючих погрозою неминучого попадання відлученого після смерті в пекло. В. завжди застосовувалися для боротьби з передовою суспільною думкою, прогресивними демократичними рухами.

Відспівування (похоронна відправа) — церковна служба над померлим, яка ніби сприяє полегшенню його становища "на тому світі". Обряд засвоєний християнством, ісламом, іудаїзмом та іншими релігіями. Деякими сучасними сектами не здійснюється.

Відьма — згідно з марновірними уявленнями, одержаними в спадщину від дохристиянських вірувань і підтриманими середньовічними християнськими богословами, зла чарівниця, служителька диявола, "нечистої сили". Повір'я приписували В. чаклунство, надприродні дії на шкоду людям, а також нічні оргії-шабаші на горах, тобто в місцях стародавніх язичеських культів. Церква, підтримуючи віру в існування В., прагнула принизити жінку, укорінити недовіру до людської природи і зміцнити владу церкви над людьми. Католицька церква навіть вказувала ряд методів "викриття" В., стверджувала в дусі женоненависництва, ніби жінки стають відьмами через свою "природну розбещеність" і заради перетворення у В. продають душу дияволу і живуть разом з ним. У кінці XV ст. був виданий порадник для "розпізнавання" В. і суду над ними — книга "Молот відьом", енциклопедія найчорнішого мракобісся. Тисячі жінок, підозрюваних у чаклунстві, спалювали на вогнищах інквізиції, а пізніше — і про-тенстантськими церковниками. Віра у В. була поширена і на Русі, інколи породжуючи дикі розправи над людьми. Ганебні процеси над жінками, звинуваченими у чаклунстві, в більшості країн Європи були припинені у XVII ст., але випадки розправи забобонних людей з уявними В. мали місце і у XX ст.

Вікарій — намісник, заступник духовної особи. У католицькій церкві папа іменується "вікарієм Христа". Свої В. є у єпископів, нерідко у абатів монастирів і священиків великих парафій. У протестантській церкві В. зустрічаються у ролі помічника священика. В православній церкві інститут В. (з 1865р.) був уведений в усіх єпархіях.

Віфлеєм — місто в Палестині, поблизу Єрусалима. Згідно із Старим завітом, В. — місце народження Давида і прийдешнього месії. Виходячи з цієї старозавітної вказівки, християнство проголосило В. місцем народження Христа. В. вважається священним місцем і у християн, і у іудеїв.

Вішну — один із основних богів індуїстського пантеону. У наш час поклоніння В. та його аватарам (втіленням) — найбільш розповсюджена форма релігійного культу в Індії. Із аватар В. найбільш популярні Крішна і Рама, до їх числа індуїзм відносить також Будду.

Всеношна — богослужіння в православній церкві напередодні неділі або великого релігійного свята. В.,або нічне бдіння, починається після заходу сонця і нерідко закінчується по півночі.

Всесвітня рада церков — керівний орган екуменічного руху, який об'єднує протестантські та деякі православні церкви. Має резиденцію в Женеві. В.р.ц. підзвітна асамблеї, яка скликається кожні 5—6 років і обирається нею. У складі В.р.ц. є президія, центральний комітет, призначений ним виконком, а також секретаріат. Генеральний секретар — фактичний керівник В.р.ц.

Глосолалія — "говоріння різними мовами", викрикування, позбавлені всякого змісту, які спостерігаються в стані релігійного екстазу (напр., у п'ятидесятників). Г. — результат психічного перевантаження, яке викликається так званим хрещеним духом, тобто дією "божественного духу" на віруючого (у баптистів, молокан та п'ятидесятників).

Говіння — один із обрядів православної церкви, який готує віруючих до таїнства причастя. Людина, яка говіє, зобов'язана відвідувати церковні служби, молитися вдома, постити, тобто не їсти м'яса, молока, тваринних жирів тощо.

Гріх — одна з основних християнських морально-етичних категорій, яка означає порушення волі Бога, падіння Адама і Єви, які, згідно Біблії, покуштували плід забороненого дерева пізнання добра і зла. Г. — поняття, за допомогою якого релігійна мораль оцінює дії, які суперечать божим заповідям. Під гріхом релігія також розуміє стан душі, який виникає під дією порушення заповідей релігійної моралі.

Гугеноти — прибічники протестантсько-кальвіністської церкви у Франції, які були піддані побиттю і масовим вбивствам під час Варфоломіївської ночі (24.08.1572 р.).

Гурії — фанатичні діви, які існують, згідно вчення ісламу, для усолоджування праведників у раю. У Корані Г. визначаються як "чисті жінки", котрих не торкались ні люди, ні джини.

Далай-лама — титул глави ламаїстської церкви в Тібеті, якого шанують віруючі як "живого бога" (бодисатву) в образі людини. Титул Д.-л. встановлений у XIV ст. Церковна і світська влада Д.-л. не спадкова (як і всі лами він зв'язаний обітницею безшлюбності). Його спадкоємець, за релігійними правилами, вибирається спеціальною групою вищих лам, які ніби визначають, у кого із хлопчиків, народжених незабаром після смерті Д.-л., "перевтілився" попередній Д.-л.

Дацан — ламаїстський храм, монастир.