За своєю чисельністю (близько 300 осіб) Таємна рада є найбільшим урядовим органом, хоча кворум для її засідань складає лише 3 радники. Монарх може особисто призначати всіх таємних радників, але на практиці він це робить за порадою Уряду. Поточний спадкоємець Корони та Принц-консорт незмінно входять до складу Таємної ради, так само і три найвищі духовні особи англіканської церкви – архієпископ Кентерберійський, архієпископ Йоркський та епископ Лондона. Також входять до Таємної ради кілька найголовніших суддів: ординарні апеляційні лорди, судді апеляційного суду Англії і Уельсу, Північної Ірландії та Шотландії. Разом з тим основна частина Таємної ради – політики. Прем'єр-міністр, міністри Кабінету, деякі головні міністри, які не входять до Кабінету, лідер опозиції та голови великих партій у Палаті громад призначаються таємними радниками. Також членами Таємної ради можуть бути офіційні особи з інших королівств Співдружності. Членство триває до розпуску Таємної ради, що автоматично відбувається через шість місяців після смерті Суверена. Проте, як правило, новий монарх призначає всіх попередніх членів Таємної ради після розпуску, отже, фактично членство довічне.
Засідання Таємної ради зазвичай відбуваються щомісячно, коли Суверен може бути присутнім. Якщо монарх не має змоги прийти на засідання, його місце може бути зайняте двома або більше державними радниками, які можуть бути обрані з числа членів королівської родини. На засіданнях Таємної ради Лорд-голова зачитує список планованих указів, а монарх просто говорить “схвалено”. Зазвичай лише кілька міністрів приходять на ці засідання, які довго не тривають. Повні засідання Таємної ради відбуваються тільки тоді, коли монарх оголошує про свій шлюб або коли він помирає. В останньому випадку Таємна рада разом з духовними лордами, світськими лордами, а також Лорд-мером Лондона та представники Співдружності оголошують про вступ на посаду нового монарха.
Суверен здійснює виконавчу владу виданням “указів у Раді” за рекомендацією Таємної ради. “Укази у Раді” пишуться начорно Кабінетом та використовуються для простих урядових постанов. Також вони використовуються для видачі королівської санкції на закони, що пройшли законодавчі органи залежних територій. Призначення на посаду в Кабінеті також здійснюються “указами в раді”. На відміну від “указів у Раді”, існують ще укази Таємної ради. Вони видаються не монархом, а членами Таємної ради без його участі за окремими дозволами, що містяться в актах Парламенту, та використовуються для управління громадськими установами. Монарх випускає Королівські хартії за рекомендацією Таємної ради. Хартії надають особливий статус певній місцевості чи місцевим органам влади: наприклад, надають містечкам статус міста чи селища міського типу. Корона в Таємній раді виконує також деякі судові функції. Так Корона заслуховує апеляції від церковних судів, Адміралтейського суду, призових судів та Дисциплінарної комісії Королівського коледжу хірургів-ветеринарів, апеляції на дії церковних комісарів і апеляції на деякі акти Парламенту. Корона в Таємній раді також заслуховує апеляції від королівств Співдружності, британських заморських територій, територій суверенних баз і залежних територій.
Виконавча влада
Виконавча влада належить монарху та здійснюється Урядом її Величності, який складається з Прем'єр-міністра та міністрів її Величності. Формується парламентським способом (лідера парламентської більшості Королева призначає на посаду Прем'єр-міністра, за його пропозицією вона ж призначає інших
членів Уряду). Уряд функціонує за умови довіри до нього з боку Палати громад, яка має право висловити недовіру до Уряду. Крім колективної відповідальності, міністри також індивідуально відповідальні перед Палатою громад. У складі Уряду утворюється вужча структура – Кабінет (до його складу входять міністри за вибором Прем'єр-міністра), який вирішує поточні справи, що належать до компетенції Уряду.
Функції Уряду:
• координаційна – узгодження завдань і робіт, що провадяться у провідних сферах (освіта, праця, соціальний захист);
• політична – члени Уряду є одночасно і членами Палати громад;
• адміністративна – пов'язана з питаннями управління в окремих галузях;
• регулююча – управління господарською діяльністю, соціальною і оборонною сферами;
• зовнішньополітична діяльність;
• реалізація законів.
Уряд країни, як правило, очолюється лідером партії, яка перемогла на виборах і має найбільшу кількість місць у Палаті громад, складається з членів Кабінету, міністрів, що не входять до складу Кабінету, і молодших міністрів (усього налічується близько 100 осіб). Прем'єр-міністр одноосібно формує склад Уряду та визначає, хто з міністрів входить до складу Кабінету.
Прем'єр-міністр Великобританії є головою Уряду та Кабінету, також він виступає головним радником Корони. Офіційний статус Прем'єр-міністра на сьогодні залишається неоднозначним, адже в писаному законодавстві його влада над іншими членами Кабінету чітко не визначена, хоча повноваження останніх більш повно розкриті в актах Парламенту.
Прем'єр-міністр відіграє виняткову роль у здійсненні виконавчої влади та державної влади загалом. Крім традиційних повноважень, характерних для керівників урядів у парламентських конституційних державах, Прем'єр-міністр Великобританії впливає, зокрема, і на формування керівного складу англіканської церкви.
За конституційною угодою монарх призначає на посаду Прем'єр-міністра особу, яка зможе отримати підтримку у Палаті громад. Як правило, це член Палати громад, який є лідером партії, що має більшість у Парламенті. Якщо партія більшості відсутня (що майже неможливо через специфіку виборчої системи Великобританії), дві або більше груп у Парламенті можуть сформувати коаліцію, а її лідер обійме посаду Прем'єр-міністра. В умовах “підвішеного Парламенту”, коли жодна партія або коаліція не має більшості, Суверен має можливість вільного вибору кандидата на посаду Прем'єр-міністра, який, на думку монарха, буде користуватися підтримкою в Парламенті. За іншою конституційною угодою Прем'єр-міністр як член найбільшої партії у Парламенті має право вирішувати питання про розпуск Парламенту, а монарх повинен підтримати його прохання.
Прем'єр-міністр очолює Уряд, керує діяльністю Кабінету, міністерств і центральних відомств. Одночасно він обіймає одну з міністерських посад – Першого лорда казначейства, крім того, за посадою він одночасно є головою Міністерства у справах цивільної служби, що також визначає його провідну роль у сфері виконавчої влади. Він вирішує питання про склад Кабінету та Уряду, число міністерських постів, призначення міністрів і глав центральних відомств та інших головних керівників міністерств і відомств, вищих суддів, вищого командного складу збройних сил та інших посадовців. Хоча формально Прем'єр-міністр та його Кабінет призначаються монархом для формування Уряду. Разом з тим Прем'єр-міністр самостійно формує склад Кабінету і, за традицією, монарх поважає вибір Прем'єр-міністра. Так само він визначає склад Уряду, лише за відсутності в партії Прем'єр-міністра абсолютної більшості в Палаті громад може бути сформований коаліційний Уряд.
Термін повноважень Прем'єр-міністра пов'язаний з терміном повноважень Палати громад. Максимальний термін повноважень палати – 5 років. На практиці ж вона розпускається монархом раніше цього терміну за запитом Прем'єр-міністра. Зазвичай Прем'єр-міністр обирає найбільш вигідний для його партії момент для розпуску, щоб отримати якомога більше голосів на виборах. Якщо після виборів партія Прем'єр-міністра втрачає більшість у Палаті громад, він йде у відставку. Лідер партії, яка перемогла, або ж лідер коаліції призначається на посаду Прем'єр-міністра. За деяких обставин Прем'єр-міністр може бути вимушений або розпустити Палату громад, або піти у відставку. Це відбувається у тому випадку, коли палата висловлює недовіру або відмовляється висловити довіру. Те саме відбувається і тоді, коли Палата громад відмовляється прийняти бюджет або якусь іншу особливо важливу частину програми Уряду. Крім того, Прем'єр-міністр може піти у відставку в разі втрати підтримки з боку власної партії, через негаразди зі здоров'ям або через інші особисті причини.
При Прем'єр-міністрові існує секретаріат – особистий апарат голови Уряду, який формується ним безпосередньо у складі: прес-секретаря, радників з питань оборони, іноземних справ, економіки тощо. У регіональних урядах Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії посада, яка відповідає посаді Прем'єр-міністра, називається Перший міністр.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Велика Британія“ на сторінці 7. Приємного читання.
