Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Реформування регіонального та місцевого управління. Основними цілями адміністративно-територіальної реформи в Польщі були децентралізація влади з метою вдосконалення управління державою та територіями, створення територіальних суб'єктів публічного права, удосконалення регіонального управління, зміна системи публічних фінансів, зростання участі населення в публічному управлінні та пристосування територіальної структури країни до стандартів Європейського Союзу. Отже, основними внутрішніми факторами реформування територіального самоврядування в Польщі були розвиток громадянського суспільства та необхідність підвищення ефективності публічного управління, а зовнішнім – створення нової моделі регіонального управління відповідно до вимог Європейського Союзу.

Дослідниками виділяються два етапи розвитку структури публічної адміністрації в Польщі: у 1990 р. було утворено самоврядування гмін, а в 1998 р. утворено самоврядування повітів та воєводств, які почали реалізацію своїх повноважень з 1 січня 1999 р. Уже в результаті реформи 1990 р. у Польщі було встановлено дуалістичну модель територіальної організації публічної адміністрації. Виокремлено два типи територіальної адміністрації: урядової, що ґрунтувалася на принципі централізму та професійному апараті, і самоврядування, засноване на принципі децентралізації. Гміна стала опорною одиницею місцевого самоврядування, а воєводство залишалось одиницею територіального поділу країни для вирішення завдань урядової адміністрації.

У Малій Конституції Республіки Польща 1992 р. територіальному самоврядуванню було присвячено окремий розділ. Проте, по суті, під територіальним самоврядуванням розумілося самоврядування гмін. На основі цієї Конституції в 1994 р. було прийнято закон про столичне м. Варшаву, якому було надано статус об'єднання 11 гмін.

Значно вплинуло на становлення територіального самоврядування в Польщі її приєднання в 1994 р. до Європейської хартії територіального самоврядування. Зокрема, польське територіальне самоврядування керується такими принципами діяльності, як однорідність рішень, триступеневість, відносно широка децентралізація, гарантування самостійності, охорона прав самоврядування, організація нагляду за дотриманням законодавства тощо. Суттєвим також був вплив права Європейського Союзу. Уже в 1990-х pp. почався процес гармонізації польського права з правом ЄС, що позначилося і на територіальному самоврядуванні.

Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р. має розділ УП 'Територіальне самоврядування”, проте засади діяльності територіального самоврядування сформульовані вже в преамбулі. У Конституції наголошено на особливій ролі гміни, як основи територіального самоврядування, та регламентовано безпосередність виборів до установчих самоврядних органів усіх рівнів. За логікою Конституції, територіальне самоврядування належить до “публічних влад”. До органів публічної влади Конституція відносить державні органи – законодавчі, виконавчі та судові, а також органи самоврядування – територіального, професійного, господарського тощо.

Помітним у законодавчому оформленні діяльності польського територіального самоврядування став 1998 р., коли 5 червня було прийнято закони про повітове та воєводське самоврядування, а також про урядову адміністрацію у воєводстві. Перший з них був ближчим до закону про гмінне самоврядування, але наступні новелізації законодавства 2001-2002 pp. зблизили ці закони. Законом від 16 липня 1998 р. затверджено Положення про вибори до рад гмін, рад повітів та воєводських сеймів. Важливим є також закон від 20 червня 2002 р. про безпосередні вибори війта, бурмістра і президента міста, яким розширено їх права.

У Польщі 24 липня 1998 р. було прийнято закони про впровадження триступеневого територіального поділу держави, про впровадження в життя законів, прийнятих 5 червня, та про зміни до деяких законів, що окреслювали компетенції органів публічної адміністрації.

Слід звернути увагу на так звані впроваджуючі приписи, які регламентували введення в дію нових законів. Так, 10 травня 1990 р. видано Приписи впровадження закону про територіальне самоврядування і закону про працівників самоврядування, а 13 жовтня 1998 р. – Приписи впровадження закону про реформування публічної адміністрації. Приймалися також зміни до чинних раніше законів, що спрямовувалися на досягнення єдності законодавства.

Необхідно зауважити, що реформування супроводжувалося політичною боротьбою. Виявлялися і фінансові та організаційні труднощі. Наприклад, реформа повітового устрою була підготовлена ще в 1993 р., але не була впроваджена в життя впродовж наступних п'яти років. Лише в лютому 1997 р. увійшов у силу закон про комунальне господарство, який стосувався господарської діяльності гмін, а пізніше був поширений і на інші самоврядні одиниці. Під комунальним господарством закон розуміє реалізацію органами територіального самоврядування власних повноважень з метою задоволення потреб самоврядної спільноти.

Важливо відзначити і динаміку законодавчого забезпечення діяльності органів територіального самоврядування. Наприклад, у листопаді 1998 р. було прийнято закон про публічні фінанси, який поділив фінансовий сектор на урядовий та самоврядний сектори, а в червні 2005 р. його було замінено новим законом, який увів поділ на урядовий, самоврядовий та суспільної безпеки. Окремим законом у липні 2005 р. унормовано питання порушення фінансової дисципліни органами публічної влади.

Закон від 24 липня 1998 р. про впровадження триступеневого територіального поділу держави привів до впровадження нової структури публічної адміністрації. Поряд із гмінним самоврядуванням, упроваджено також самоврядування на рівні повітів і воєводств, кількість яких було скорочено з 49 до 16, а 65 найбільших міст та діючих і колишніх центрів воєводств отримали права повітів. За європейською класифікацією NUTS території Республіки Польща з травня 2004 р. поділяються так: NUTS 1 – угруповання воєводств (6 одиниць); NUTS 2 – воєводства (16 одиниць); NUTS 3 – підрегіони (об'єднання повітів – 45 одиниць); NUTS 4 – повіти та міста на правах повітів (379 одиниць); NUTS 5 – гміни (2478 одиниць).

Отже, реформа посилила роль територіального самоврядування в житті країни та впровадила чіткий поділ компетенцій і повноважень органів місцевого та регіонального самоврядування й органів урядової адміністрації. Було реалізовано принципи розвитку громадянського суспільства, зміцнення демократії, зменшення ролі держави в регіонах.

Згідно з польською Конституцією діяльність публічної адміністрації регулюється власне Конституцією, законами, розпорядженнями центральних та відповідних територіальних органів влади та міжнародними угодами. Важливими зобов'язуючими документами є акти місцевого права, що поширюються на території впливу органів, що їх прийняли (гмінні приписи, акти повітового управління, акти самоврядування воєводства, а також нормативні акти, прийняті воєводою та органами незалежної адміністрації). Регламентуючими документами є і статути воєводств, повітів та гмін.

Слід зазначити, що в 1998 р. використано технології реформи 1990 р. Наприклад, поряд з основними законами, було ухвалено компетенційні закони та приписи щодо впровадження законів у життя.

Територіальне самоврядування є важливою частиною публічної адміністрації в Республіці Польща. Воно поділяється на місцеве (рівень гміни та повіту) і регіональне (рівень воєводства), які не мають ієрархічної залежності. Слід відзначити діалектичну єдність діяльності в Польщі урядової та самоврядної адміністрацій. Якщо для органів державної виконавчої влади характерне вертикальне підпорядкування, то органи територіального самоврядування всіх рівнів є незалежними як між собою, так і від органів державної виконавчої влади. Проте ця незалежність поєднується із необхідністю спільно розв'язувати проблеми територій, що неминуче веде до співпраці.

Основними принципами діяльності органів публічної адміністрації є субсидіарність (наділення максимальною компетенцією органу, що знаходиться ближче до громадян), дотримання унітарного характеру держави (територіально-адміністративні одиниці діють у рамках окресленого державою права, мають ідентичний правовий статус та підлягають державному контролю з точки зору дотримання законодавства) та компліментарність (взаємозв'язок та взаємодоповнення органів влади). Крім того, можна виділити принципи законності, демократії, децентралізації влади, прямої виборності та колегіальності представницьких органів, свободи об'єднання органів територіального самоврядування, партнерства, фінансової незалежності, судового захисту тощо.

Територіальне самоврядування розглядається як основний інструмент децентралізації публічної влади. Проте триває теоретична дискусія щодо місця територіального самоврядування в державі. Уведення до Конституції понять “публічна влада” та “публічна адміністрація” викликано необхідністю виокремлення вужчих понять “державна влада” та “державні органи”. Отже, вузьке розуміння держави дає змогу сформулювати визначення територіального самоврядування як інституції публічної влади, що перебуває поза державою, як механізму влади, хоча і під її наглядом.

Публічна адміністрація, будучи організатором та виконавцем функцій держави, діє відповідно до завдань органів влади, що випливають із приписів права. Обсяг і спосіб діяльності органів публічної адміністрації залежать від публічної ваги справ, а її форми – від ієрархії органів державної виконавчої влади, особливостей органу територіального самоврядування та розподілу повноважень між ними. Наприклад, на воєводському рівні діють воєводська адміністрація та самоврядування воєводства, які мають різні компетенції і повноваження. Воєвода несе відповідальність за реалізацію на території воєводства державної політики, а самоврядування воєводства відповідає за регіональну політику та вирішує завдання у сферах освіти, охорони здоров'я, боротьби з безробіттям, охорони навколишнього середовища тощо. Воєводська об'єднана адміністрація є регіональною частиною урядової адміністрації, підпорядковуючись безпосередньо воєводі. Це заступники воєводи, залежні служби та ін. Повітова об'єднана адміністрація – це староство, управління праці тощо. Необ'єднана адміністрація в Польщі є частиною урядової адміністрації в регіоні, підпорядковуючись безпосередньо лише органам центральної адміністрації.

Сеймик воєводства є установчим та контролюючим органом, який обирається жителями воєводства на чотири роки. Рішення приймаються на сесіях, які відбуваються не рідше одного разу на квартал. Перед винесенням на сесію питання розглядаються комісіями сеймику. Керівники сеймику вибираються з числа депутатів. Виконавчим органом є Уряд воєводства, який формується сеймиком на його каденцію. Уряд складається із керівника – маршалка, віцемаршалків та членів Уряду, а структурно поділяється на департаменти.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща