• відомства з урегулювання конфліктів (Комісія з расового рівноправ'я, Комісія у справах низькооплачуваних осіб та ін.).
Відомствам Великобританії характерні такі загальні риси:
• усі відомства, незважаючи на їх відмінності, є юридичними особами публічного права, наділеними спеціальною компетенцією, значною адміністративно-правовою та фінансовою автономією. Проте вони залишаються частиною державного апарату;
• межі їх самостійності дійсно значні. Наприклад, щодо публічних корпорацій, які є юридично підзвітними Парламенту, кураторство здійснює Кабінет. Фактично ж вони є самостійними організаціями, які часто визначають як функціональну децентралізовану адміністрацію;
• до складу відомств входять не лише кадрові чиновники, а й інші особи, зайняті роботою на громадських засадах. Наприклад, у складі такого виконавчого агентства, як Головна викладацька рада, – педагоги різних рівнів освіти, а в Раді Англії у справах мистецтв – представники мистецтва;
• усі відомства, яких у сукупності у Великобританії більше тисячі, є активними працедавцями, про що свідчить високий (до 80%) рівень зайнятості в них цивільних службовців.
Судова влада
Суцова влада здійснюється від імені Королеви та складається з трьох окремих судових систем: Англії та Уельсу, Шотландії та Північної Ірландії. Відповідно до Акта про конституційну реформу 2005 р. вищою апеляційною інстанцією в усіх справах (крім кримінальних справ Шотландії, для яких останньою апеляційною інстанцією є Високий суд правосуддя) є Верховний суд, який почав свою роботу 2010 р. Більшість членів Верховного суду склали колишні члени Палати лордів – судові лорди.
Судова колегія Палати лордів (найвища апеляційна інстанція у цивільних справах по всій країні, у кримінальних справах – в Англії, Уельсі та Північній Ірландії).
Загальна структура судової системи: Вища судова інстанція; Вищий центральний судовий орган; Суди Англії, Уельсу, Шотландії та Північної Ірландії; Військові суди.
Структура спеціальних судів: Коронерські суди; Адміністративні трибунали; Спеціальні суди; Військові суди.
Судді усіх судів призначаються королем, за винятком військових судів, які призначаються військовим командуванням з числа офіцерів.
Вищою судовою інстанцією є Палата лордів.
Вищі центральні судові органи – Верховний суд, Високий суд та Апеляційний суд.
Влада в територіальних одиницях
Велика Британія – складна унітарна держава з автономією і з особливостями управління в деяких історико-географічних одиницях. З точки зору особливостей місцевого самоврядування та управління до складу Великобританії входять кілька складових частин: Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія “історичні одиниці”, а також кілька дрібних островів навколо Великобританії (Сарк, Мен, Нормандські острови тощо). Крім того, Великобританія має колоніальні володіння: Гібралтар, острів Святої Олени, інші дрібні острови. Усі ці частини розрізняються за етнічними ознаками, за умовами побуту, за рівнем розвитку. Кожна з указаних адміністративних одиниць має власну систему адміністративного та географічного поділу, які переважно виникли ще до появи такої держави, як Велика Британія. Відповідно не існує її уніфікованого поділу на адміністративні одиниці.
Уся територія Великобританії розділена на графства, унітарні утворення і округи. Англія складається з 34 графств, 47 унітарних утворень та Великого Лондона (створений у 1965 р. як окреме адміністративне утворення). Графства поділяються на округи, які, у свою чергу, включають у себе приходи. Деякі округи називаються містами. Територія Уельсу поділяється на 22 унітарних утворення, які називаються графствами або міськими графствами та управляються унітарними радами. Шотландія поділяється на 32 унітарних утворення, у рамках яких функціонують унітарні ради. Північна Ірландія поділена на 6 адміністративних районів, розділених, у свою чергу, на 26 округів, ради яких мають дуже обмежене коло повноважень. Усі округи (у кожному з них має бути не більше 10 тис. населення) поділяються на приходи чи громади – низову ланку адміністративно-територіального поділу.
Організація місцевого уряду Англії дуже складна, з розподілом функцій залежно від розташування місцевості. Законодавча база щодо англійського уряду встановлюється Парламентом і Урядом Великої Британії, оскільки в Англії немає власного Парламенту. Вищий рівень адміністративного поділу Англії складають дев'ять урядових регіонів або урядових регіонів Європейського Союзу. Один регіон, Великий Лондон, має свою виборну асамблею і мера. Нижче регіонального рівня йде рала графства, а потім районні ради чи унітарні ради. Сам же Лондон має свою систему з 32 Лондонських бюро. Члени ради обираються за мажоритарною системою.
Самоврядування на місцевому рівні у Шотландії розділене на основі 32 областей Шотландії з великою різницею в розмірах та кількості населення серед них. Міста Глазго, Едінбург, Абердин та Данді є окремими областями, як і Країна Гір, яка включає територію третини Шотландії, але має населення трохи більше 200 тис. осіб. Після прийняття в 1998 р. британським Парламентом Акта про Шотландію в Шотландії з'явився власний Парламент і Уряд (виконавча рада). Шотландський Парламент складається з 129 членів, що обираються на чотири роки за змішаною виборчою системою (73 – за мажоритарною виборчою системою, 56 – за пропорційною). Парламент має законодавчі повноваження з питань економічного розвитку, податків, житлового, сільського та лісового господарства, рибальства, довкілля, охорони здоров'я, освіти і соціального забезпечення.
Місцеве самоврядування Уельсу базується на 22 унітарних утвореннях, включаючи міста Кардіфф, Суонси та Ньюпорт, кожне з яких є окремим утворенням. Вибори проводяться раз на 4 роки за мажоритарною системою. У 1998 р. Парламент Великобританії також прийняв Акт “Про управління Уельсом”, відповідно до якого була заснована Національна асамблея Уельсу, що складається з 60 депутатів (40 депутатів обираються за мажоритарною виборчою системою, 20 – за пропорційною). Національна асамблея Уельсу не наділена законодавчими повноваженнями та має право лише розширювального тлумачення та конкретизації законів, прийнятих Парламентом Великобританії, виходячи з особливостей регіонального розвитку Уельсу з питань охорони здоров'я, житлобудівництва, освіти, культури і спорту. Виконавчу владу в Уельсі здійснює Кабінет, членів якого називають секретарями Асамблеї.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Велика Британія“ на сторінці 10. Приємного читання.
