Кіпр

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Кіпр (Республіка Кіпр) – розташована на сході Середземного моря, 113 км на південь від Туреччини і приблизно 120 км на захід від узбережжя Сирії і Лівану. Після 1974 р. острів розділений на дві частини: 60% контролюється владою Республіки Кіпр (в основному населена греками), інша частина – Турецькою Республікою Північного Кіпру (населена турками). ТРПК визнана тільки Туреччиною, ООН вважає цю територію окупованою Туреччиною.

Вступ до ЄС – 1 травня 2004 р.

Державний Прапор – прямокутне біле полотнище із силуетом острова мідного кольору, під яким зображено дві схрещені гілки оливкового дерева.

Державний Герб являє собою мідно-жовтий щит, обрамлений оливковими гілками. На щиті зображений білий голуб, що несе оливкову гілку, – добре відомий символ миру, а внизу цифра “1960” – рік, коли Кіпр отримав незалежність від Британії. Столиця – м. Нікосія (55 тис. населення).

Великі міста: Лімасол (101 тис. населення), Страволос (67,9 тис.), Ларнака (51,5 тис.), Пафос (32,9 тис.).

Населення

Населення – 835 тис. осіб, з них 76% становлять греки, 17% – греки- кіпріоти, 4% – національні меншини – вірмени, що поселилися тут на рубежі ХІХ-ХХ ст.; і араби, які рятувалися від близькосхідного озброєного конфлікту, вихідці із Сирії і Лівану, 3% – іноземні громадяни, в основному англійці.

Греки стали заселяти Кіпр ще в середині другого тисячоліття до н.е. Турки з'явилися на острові в XVII ст., коли він увійшов до складу імперії Османа.

За антропологічними ознаками кіпріоти грецького і турецького походження належать до середземноморської групи південних європеоїдів, вірмени і араби – до арменоїдної групи.

Після поділу переважна більшість греків-кіпріотів живе на півдні, а турки-кіпріоти – на півночі. Загальне населення становить близько 790 тис. осіб, з яких 160 тис. – турки. Також на Кіпрі проживають 17 тис. англійців, не менше 40 тис. росіян, 4 тис. вірмен. Після війни 1974 р. близько 180 тис. грецьких кіпріотів втекли або були насильно переселені на південь. Близько 42 тис. турків переїхали на північ. І тільки в м. Пила округи Ларнака за призначеної ООН адміністрації проживають обидві групи населення. Чисельність населення, яке перебуває під контролем Республіки Кіпр, за даними кінця 2011 р., досягала 838,9 тис. осіб, багато з яких (21,4%) є іноземними громадянами.

Щільність населення – 117 осіб на км2.

Середня тривалість життя

Середній показник тривалості життя у 2012 р. становив: 81,1 року (чоловіки – 77,9, жінки – 83,4).

Мова

Державні мови – грецька і турецька. Також широко вживаються англійська, французька і німецька мови.

Релігія

Більшість населення Кіпру – етнічні греки – сповідують православне християнство, етнічні турки – іслам. Представлені вірменська, католицька, маронітська церкви, а також юдаїзм та інші віросповідання.

Кіпрська православна церква має статус квазідержавної установи і відіграє помітну роль у суспільно-політичному житті країни; предстоятель Кіпрської Церкви – Архієпископ Нової Юстиніани і всього Кіпру. Крім храмів (більше 500 од.), наявних майже в кожному селі, церква має на Кіпрі 9 монастирів, яким належать значні і найбільш родючі землі острова, що мають цілорічне штучне зрошення, та інша велика власність.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кіпр“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр
  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща