Судова влада

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Судова влада – це незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя.

Органи судової влади вирішують правові суперечки між конкретними особами, а також розглядають справи щодо норм контролю, а саме: відповідності законів – конституції і підзаконних нормативних актів – законам. В окремих випадках ці органи дають тлумачення правовим нормам, в основному нормам конституції країни, поза зв'язком з конкретним позовом.

Суди також виконують окремі посвідчувані функції: визнання фактів, в окремих державах – зміцнення прав, коли для посвідчення потрібний доказ, що за складністю виходить за межі компетентності нотаріусів.

Судова влада відповідно до теорії поділу влади є самостійною і незалежною гілкою державної влади. Вона за своїми властивостями є державною з усіма належними владі атрибутами й чітко визначеною компетенцією. Судова влада здійснюється на професійній основі в певних організаційних і процесуальних формах, установлених законом.

Судовій владі притаманні як певні загальні ознаки, що характерні для влади взагалі, так і специфічні, які властиві лише їй.

До загальних ознак судової влади слід віднести:

• 1. Соціальний характер влади. Судова влада належить до сфери суспільних відносин, і тому її соціальна роль полягає в забезпеченні панування права, в тому числі й щодо держави. Ніхто, крім суду, не має права здійснювати правосуддя від імені держави. Ніхто, утому числі й держава в особі будь-яких її органів, не може втручатися в діяльність суду під час здійснення правосуддя. Усі громадяни, їх організації та об'єднання, державні і муніципальні органи, у тому числі і вищі органи влади і управління, зобов'язані виконувати рішення судів.

• 2. Структура владовідносин. Природа судової влади характеризується через суспільні відносини, які мають певну структуру: суб'єкт, об'єкт і зміст відносин між ними.

Існує два види суб'єктів відповідних владовідносин. По-перше, це одноособовий (судця) або колегіальний (колегія суддів, народні засідателі, присяжні) владний суб'єкт. По-друге, суб'єктом є учасники судового процесу, які набувають певного процесуального статусу на цей період. Об'єктом судової влади є правові питання, що стають предметом судового розгляду. Змістом владовідносин, що складаються в процесі реалізації судової влади, є певні зобов'язання владного суб'єкта перед учасниками процесу, які мають право вимагати від нього певних дій і рішень, а суд відповідно до закону зобов'язаний виконати їхні вимоги.

• 3. Вольовий характер влади. Ця ознака виражається у прийнятті судового рішення щодо порушеного і розглянутого в судовому засіданні питання. Якщо вольовий акт не набув матеріального визначення у формі акта судової влади, то це означає, що вона себе ще не визначила.

• 4. Примусовий характер влади. Примушення одним суб'єктом іншого до вчинення (або припинення) певної дії (бездіяльності) є одним із методів здійснення державної влади. На відміну від законодавчої і виконавчої гілок влади примус, який застосовує судова влада, має не загальний, а завжди конкретний і персоніфікований характер. Визнаючи вид, характер, розмір примусу, суд у своєму рішенні зобов'язаний вказати його точно і конкретно.

До специфічних ознак судової влади належать:

• об'єктивність. Право є об'єктивним критерієм правомірності дій судової влади. Урегульовуючи конфлікт і приймаючи рішення, судді обов'язково аргументують його, посилаючись при цьому на правову норму. Будь-яке процесуальне рішення, винесене суд дею одноособово або колегією суддів, трансформується у волю судової влади, яке знаходить матеріальне закріплення в акті судової влади, прийнятому від імені держави;

• легітимність. Ця ознака свідчить що ступінь довіри кожного громадянина, державних органів та їх посадових осіб, юридичних осіб і суспільства в цілому до судової влади, визнавання її як легітимної, а також про готовність до добровільного та свідомого виконання її рішень;

• нормативність. Судова влада діє лише у сфері права, тому процес реалізації нею своїх владних повноважень, зміст і форма їх здійснення закріплені в нормах матеріального і процесуального права. Розглядаючи юридичну справу, суд здійснює правозастосування, тобто застосовує загальну правову норму до конкретної життєвої ситуації;

• предметний характер. Судову владу залучають до дії лише в умовах розгляду юридичної справи, тобто тоді, коли виникають правові конфлікти у суспільстві між людьми, між людиною і державою, між різними структурами держави. Усі конфлікти, що належать до юрисдикції судової влади, мають конкретний та індивідуалізований характер. Завжди відомі сторони конфлікту, час, місце і обставини його виникнення, оскільки це є необхідною передумовою звернення до суду;

• ситуативний характер. Судова влада функціонує лише за умови звернення до неї суб'єктів права і тільки на час розгляду юридичної справи, за своєю ініціативою суд не розглядає юридичних справ.

Отже, головним напрямом діяльності судової влади є розв'язання на основі чинного законодавства конфліктів і спорів, що мають правові наслідки. Суб'єктом, який здійснює судову владу, виступає не будь-який державний орган, а лише суд з притаманними тільки йому повноваженнями.

Більшість конституцій європейських країн містять загальні положення щодо статусу судової влади. Так, розділи конституцій, які мають назву “Судова влада” (Австрія, Болгарія, Греція, Словенія, Хорватія, Чехія, Японія), “Про судову владу” (Бельгія, Іспанія, Франція), “Суд” (Естонія, Латвія, Литва), “Суди” (Ірландія, Португалія, Словаччина, Фінляндія), “Правосуддя” (Люксембург, Німеччина) тощо, визначають загальні засади судової влади певної країни і встановлюють;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Судова влада“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада
  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща