50 депутатів. Комітети не мають назви, існує літерне позначення А, В, С додатково існує 12 спеціалізованих постійних комітетів, які функціонують паралельно з відомствами уряду, у тому числі комітети з оборони, сільського господарства, внутрішніх справ та ін. їх основне призначення – визначення головних пріоритетів уряду у зовнішній та внутрішній політиці. Вони збирають інформацію і мають право зажадати від будь-якого міністра чи державного службовця звітувати про використання бюджетних ресурсів та про результати реалізації державної політики; комітети проводять велику роботу з обговорення законопроектів).
Парламентські уповноважені (призначаються урядом із складу авторитетних політиків, які мають великий досвід політичної та державної служби, після досягнення віку 65 років; уповноважені проводять розслідування правопорушень діяльності урядових структур та інших відомств виконавчої влади; скарги одержують від населення або через депутатів відповідного виборчого округу; займаються тільки тими скаргами, з якими неможливо звернутися до адміністративного суду).
Палата лордів – практично не обирається, складається з 2 єпископів англіканської церкви (духовних лордів), 92 виборних представників від спадкових перів та кількох сотень пожитгєвих перів. Призначення єпископів англіканської церкви, а також спадкових та пожитгєвих перів здійснює Королева за поданням Прем'єр-міністра. Внаслідок конституційної реформи 2005 р. зі складу Палати лордів виключені судові лорди – у зв'язку з передачею верховної судової влади до вперше створеного Верховного суду держави. Керує засіданнями Палати лордів спікер.
Спікер Палати лордів – призначається Королевою. В умовах відсутності Конституції і за положенням “парламентського суверенітету” Парламент не пов'язаний раніше ухваленими рішеннями і може скасовувати акти конституційного значення. Британські суди позбавлені права переглядати або скасовувати акти Парламенту.
Парламент – найвищий державний орган Великобританії, що безпосередньо обумовлено реалізацією ним двох ключових функцій.
Перша з них є найважливішою для держави і забезпечує існування суспільних відносин у всіх сферах суспільного життя, у тому числі у сфері публічного адміністрування – це законодавча функція. Вона реалізується в основному через постійні і тимчасові комітети Парламенту. Правом законодавчої ініціативи користуються як члени Парламенту, так і члени Уряду (які обов'язково мають бути депутатами однієї з палат), причому законопроекти Уряду мають пріоритет і можуть бути внесені у будь-який час. Законопроект проходить три читання. Схвалений Палатою громад у третьому читанні, він направляється до Палати лордів. Передбачені також спеціальні законодавчі процедури: делеговане законодавство (постанови, що видаються Урядом на підставі законів), розгляд фінансових законопроектів за так званою фінансовою процедурою та розгляд приватних законопроектів, унесених у формі петиції. Будь-який прийнятий документ вимагає Королівської санкції, щоб стати законом.
Парламент є головним законодавчим інститутом Великої Британії, оскільки Парламент Шотландії, Асамблея Північної Ірландії та Національна асамблея Уельсу не мають статусу суверенних органів. На відміну від України, жоден суд Великої Британії не може оголосити акт Парламенту неконституційним, тому що Конституції як єдиного документа у Великобританії немає і новий закон може змінити або скасувати будь-який старий та стати частиною британської Конституції.
Друга функція британського Парламенту – контроль над Урядом. Згідно з традицією та конституційними угодами Уряд формується Парламентом і несе відповідальність перед ним. У Парламенті (як правило, за ініціативою опозиції) відбувається обговорення діяльності Уряду. Для його проведення виділяється 20 днів на сесію. Широко практикуються як письмові, так і усні парламентські питання до Уряду, що переважно мають публічний характер. “Година питань” транслюється по телебаченню. Парламент здійснює перевірку витрат Урядом грошових коштів, виділення яких було затверджено Парламентом. Така перевірка проводиться парламентським Комітетом з публічної звітності, якому сприяє і надає необхідну інформацію Національне ревізійне відомство. Доповіді Комітету щорічно обговорюються Палатою громад.
Формально виконавча влада у Великій Британії належить Короні (в особі монарха), яка номінально очолює увесь адміністративний апарат країни. Цей апарат включає центральні органи та органи місцевого самоврядування. До центральних органів, крім Корони, належать: Прем'єр-міністр, Кабінет, Уряд, Таємна рада, міністерства і відомства.
Слід зауважити, що виконавча влада Великої Британії базується на особливому статусі Корони, під яким розуміється необмежена влада Суверена та його Таємної ради формувати доктрину та практику повноважень інших органів виконавчої влади.
Теоретично повноваження монарха досить широкі, проте на практиці вони обмежені. Суверен діє в рамках конвенцій та прецедентів, майже завжди користуючись королівськими прерогативами за порадою Прем'єр-міністра та інших міністрів. Суверен призначає, у разі потреби, нового Прем'єр-міністра, формальне призначення відбувається на церемонії, що має назву “поцілунок рук”. Теоретично монарх може відправити Прем'єр-міністра у відставку, але конвенції та прецедент це забороняють. Суверен призначає та відправляє у відставку Кабінет та інші міністерства за поданням Прем'єр-міністра.
Монарх щотижня зустрічається з Прем'єр-міністром; регулярні зустрічі проводяться також з іншими членами Кабінету. Монарх може висловити своє бачення, хоча зрештою повинен прийняти рішення, яке пропонують Прем'єр-міністр чи Кабінет.
Суверен призначає Першого міністра Шотландії, але за поданням Шотландського парламенту. Перший міністр Уельсу безпосередньо обирається Національною асамблеєю для Уельсу. У справах Шотландії Суверен діє за порадами; у справах Уельсу – за порадою Прем'єра Великої Британії та Кабінету, бо автономія Уельсу обмежена. Те саме стосується і Північної Ірландії.
Повноваження, що належать Короні, називаються Королівські прерогативи. Вони включають права (наприклад укладання договорів або направлення послів) та обов'язки (наприклад захищати королівство). Конституційність британської монархії полягає в тому, що королівські прерогативи у більшості випадків реалізуються міністрами або застосовуються за їх порадою. Згода Парламенту на таку реалізацію не потрібна. Разом з тим згода Корони має бути отримана будь-якою з Палат перед обговоренням білля, що впливає на прерогативи або інтереси Корони.
Прерогативою монарха є скликання, продовження повноважень та розпуск Парламенту. Всі парламентські акти приймаються в ім'я монарха. Перед тим, як білль стає законом, потрібна королівська згода (Суверен може дати згоду, забрати згоду або утриматись).
Корона має прерогативу призначення міністрів, таємних радників, членів виконавчих органів та інших посадовців. Від її імені це роблять Прем'єр-міністр та деякі інші міністерства. Монарх є главою збройних сил (британська армія, королівський флот, королівські військово-повітряні сили). Прерогатива Суверена – оголошувати війну, укладати мир, керувати військовими діями.
Монарх має прерогативи у сфері закордонних справ, зокрема: обговорювати умови та ратифікувати договори, союзи, міжнародні угоди. Ці прерогативи не потребують схвалення Парламенту. Проте договір не може вносити зміни до законодавства королівства, в цьому випадку потрібне прийняття Парламентом відповідного акта. Суверен також акредитує британських високих комісарів та послів, приймає іноземних дипломатів.
Також Суверен вважається джерелом справедливості та призначає суддів у всіх видах справ. Особисто монарх не здійснює правосуддя, судові функції здійснюються в ім'я монарха. Аналогічно монарх також є джерелом честі, джерелом усіх почестей та гідності. Монарх надає статус перів, призначає кавалерів в ордени, надає звання лицарів та інші почесті (більшість за порадою Прем'єр-міністра; особисто – ордени Підв'язки, Чортополоху, Вікторіанський та Доброчесностей).
Крім того, монарх – Верховний правитель англіканської церкви і може призначати єпископів та архієпископів.
Таємна рада – дорадчий орган британського монарха, за допомогою якого він здійснює свої владні прерогативи. Повна назва: Його (Її) Величності Найповажніша Таємна рада.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Велика Британія“ на сторінці 6. Приємного читання.
