Литва

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Литва (Литовська Республіка) розташована на східному узбережжі Балтійського моря. На півночі країна межує з Латвійською Республікою (протяжність кордону 610 км), на сході – з Білоруссю (724 км), на південному заході – з Калінінградською областю Російської Федерації (303 км), на півдні – з Польщею (110 км). Загальна протяжність кордону по суші становить 1725 км. На заході природними кордонами Литовської Республіки є узбережжя Балтійського моря (протяжність 99 км.).

Вступ до ЄС – 1 травня 2004 р.

Державний Прапор є прямокутним полотнищем з трьох рівновеликих горизонтальних смуг: верхня – жовтого кольору, середня – зеленого і нижня – червоного.

Державний Герб установлений ст. 15 Конституції Литовської Республіки, прийнятої референдумом 1992 р., описаної в Законі “Про Державний Герб”. Герб являє собою геральдичний щит, на червоному тлі якого зображений вершник сріблястого кольору у латах на білому коні з піднятим у правій руці над головою срібним мечем. На лівому плечі вершника – синій щит з подвійним золотим хрестом. Сідло і вузда у коня синього кольору, рукоятка меча, стремена, з'єднання упряжі та інші деталі – золотого.

Столиця – м. Вільнюс (у 1323-1919 pp. та з 1990 р. до сьогодні; населення – 537,2 тис. осіб). У 1919-1940 pp. столицею Литви було м. Каунас.

Великі міста: Каунас (населення – 378,9 тис. осіб), Клайпеда (192,9 тис. осіб), Шяуляй (133,9 тис. осіб) та Паневежис (119,7 тис. осіб).

Населення

Населення становить 3,6 млн осіб, з них 83,4% – литовці, 6,1% – поляки, 4,9% – росіяни, 1,1% – білоруси, 4% – інші національності.

Урбанізація. До початку XXI ст. приблизно дві третини від загальної чисельності населення Литви проживало в містах.

Щільність населення – 46 осіб/км2.

Середня тривалість життя

Середній показник тривалості життя у 2012 р. становив 74,1 роки (чоловіки – 68,4, жінки – 79,6).

Мова

Офіційною, державною та найбільш поширеною мовою є литовська. Крім неї, населення також використовує такі мови: російську – близько 344 тис. осіб, польську – 258-400 тис. осіб, білоруську – близько 63 тис. осіб, українську – близько 45 тис. осіб, татарську – близько 5,1 тис. осіб, їдиш – близько 4 тис. осіб, латиську – близько 4 тис. осіб, караїмську – 120 осіб.

Релігія

У Литві церква відокремлена від держави, відсутня державна релігія, однак країна є переважно католицькою: близько 80% її населення сповідують римо-католицьку релігію.

Традиційні релігійні громади представлені також греко-католиками, євангелістами-реформатами, євангелістами-лютеранами, євангелістами-баптистами, євангелістами-методистами, православними, старообрядцями, мусульманами-сунітами, іудеями і караїмами. Друге і третє місце за чисельністю віруючих у Литві після католиків займають православні (4,1%), в тому числі старообрядці (0,9%). Православна церква в Литві не має автономного статусу, будучи частиною Російської православної церкви.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Литва“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва
  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща