Суттєву роль у формуванні політики місцевого самоврядування у країнах Європейського Союзу відіграє Рада Європи, а також неурядова міжнародна структура – Міжнародний союз місцевих влад (МСМВ), який займається дослідженням механізмів формування функцій органів місцевих влад, що мають безпосереднє відношення до формування принципів діяльності представницьких органів місцевого самоврядування.
На думку Л. Приполової, практика європейських держав дає змогу виокремити основні концептуальні підходи щодо подальшого розвитку системи адміністративно-територіального устрою:
• децентралізація державної влади й одночасне зростання обсягів повноважень територіальних громад з метою прискорення їх соціально-економічного розвитку, надання якісних послуг громадянам, уникнення можливих проявів сепаратизму, зміцнення принципу демократизації в діяльності місцевого самоврядування;
• об'єднання адміністративно-територіальних одиниць, що мають спільний адміністративний центр;
• обов'язкове прийняття закону “Про адміністративно-територіальний устрій” та інших нормативних актів, що регулюють статус окремих адміністративно-територіальних одиниць;
• стратегічним напрямом країни є вступ до ЄС і здійснення поділу адміністративно-територіальних одиниць держави відповідно до вимог Номенклатури статистичних територіальних одиниць.
У країнах Європейського Союзу органи влади всіх рівнів виконують не тільки управлінські функції, але й здійснюють управління розвитком територій. Тому проведення адміністративно-територіальних реформ у країнах-кандида- тах в ЄС є формуванням адміністративно-територіальних одиниць відповідно до Номенклатури статистичних територіальних одиниць (NUTS), розробленої для надання певним територіям фінансової допомоги ЄС. Розподіл території держави на складові частини базується на основі адміністративно-територіального поділу. При цьому різні держави зараховують до свого складу різну кількість адміністративно-територіальних одиниць, зокрема: області, штати, султанати, провінції, губернаторства, землі, автономні республіки, округи, райони та ін.
Перш за все, побіжно спинимось на єдиній системі адміністративно-територіальних одиниць Європейського Союзу, що надасть можливість виокремити рівень представницьких органів, які є тотожними районним радам в Україні.
Відповідно до розробленої у 1988 р. Європейським Агентством статистики (EUROSTAT) єдиної системи адміністративно-територіальних одиниць Європейського Союзу The Nomenclature of Territorial Units for Statistics (далі – NUTS) створена п'ятирівнева ієрархічна класифікація, в якій відокремлюють три регіональних рівні (NUTS 1-3) та два місцевих (NUTS 4-5).
Рішенням Єврокомісії 2001/0046 від 14 лютого 2001 р. Європейська класифікація NUTS отримала статус стандарту територіального поділу країн Євросоюзу для статистичних цілей, а у 2003 р. новий Регламент Європейського Парламенту та Ради Європи ввів у дію цю систему класифікації, тому країни- члени мусять обов'язково запровадити регіональну систему NUTS 1, 2, 3, а місцеву NUTS 4, 5 – на добровільних засадах.
Єдина статистична система адміністративно-територіальних одиниць дає можливість забезпечити у країнах Європейського Союзу уніфіковану, прозору та ефективну модель статистичного моніторингу і на основі цього реалізувати гнучку регіональну політику та удосконалювати її.
NUTS поділяє територіальні одиниці Європейського Союзу на 5 категорій (рівнів). Три з них – NUTS-1 (суб'єкти федерації, автономні утворення, регіони), NUTS-2 (провінції, департаменти, урядові округи), NUTS-3 (графства, префектури), a NUTS-4 і NUTS -5 – місцеві одиниці регіональної статистики ЄС.
До кожного рівня рекомендована орієнтовна кількість населення: NUTS-1 – це суб'єкти федерації, автономні утворення, великі регіони (3-7 млн населення); NUTS-2 – провінції, департаменти, урядові округи (0,8-3 млн населення); NUTS-3 – графства, префектури тощо (0,15-0,8 млн населення).
До регіонів третього рівня (NUTS-3) зараховано субрегіональні утворення: адміністративно-територіальні одиниці на кшталт районів у Німеччині чи ародіжіментів у Бельгії (чисельність населення 0,15-0,8 млн осіб); до NUTS-4 – територіальні утворення, менші за NUTS-3 (сільські райони); до NUTS-5 – первинні, базові одиниці (гміни у Польщі, муніципалітети у Німеччині, комуни у Франції, громади у Бельгії).
Тож у багатьох країнах Європи, в яких існуг регіоналізація, присутній проміжний рівень між регіоном та первинною ланкою місцевого самоврядування. Наприклад: департаменти у Франції, провінції в Італії, Іспанії, Бельгії, райони у Німеччині, префектури у Греції, повіти у Польщі тощо.
Кожній країні Європейського Союзу притаманні лише її особливості, головною політико-правовою метою у сфері місцевого та регіонального розвитку є кваліфіковане розв'язання місцевих питань при відкритості та прозорості прийняття рішень і широкому залученні громадськості.
Так, уряд Литви, разом зі статистичною службою Європейського Союзу, напрацював рівні NUTS, прийнятні для устрою цієї держави. 1988 р. запроваджено так звану Номенклатуру територіальних одиниць для статистичного обліку, що остаточно узаконена у 2003 р. Зокрема, у Литві пропонуються такі рівні відповідності NUTS: NUTS першого рівня – Литва; NUTS другого рівня – Литва; NUTS третього рівня – повіт; NUTS четвертого рівня – самоврядування; NUTS п'ятого рівня – сянюнія (у цій країні самоврядування та сянюнія є одиницями місцевого самоврядування).
З моменту здобуття незалежності Словаччиною реформування системи АТУ в цій країні відбувалося в три етапи: перший – 1990-1996 pp.; другий – 1996-1998 pp.; третій – 1998-2004 pp.
За Законом “Про територіальний і адміністративний поділ Республіки Словаччини” (1996 р.) було створено 8 країв і 79 округів. У 1998 р. в Словаччині було встановлено 3 регіональні та 2 місцеві рівні. Нині територіальна систематизація республіки має такий вигляд: NUTS-1 (1 од.) – Словаччина, NUTS-2 (4 од.) включає: Братиславський край, Західну Словаччину, Центральну Словаччину, Східну Словаччину; NUTS-3 (8 од.) – це вісім країв: Братиславський, Тернавський, Нітрянський, Тренчинський, Бансько-Бистрицький, Жилінський, Кошицький, Прешовський. Місцеві рівні представлені LAU /, що складається з LAU2 (населені пункти). З огляду на зазначене можна стверджувати: реформи територіальних структур у європейських країнах передусім спрямовані на формування стабільної системи управління як на регіональному, так і на місцевому рівнях, що відповідає вимогам ЄС. Отже, запровадження системи NUTS у зарубіжних державах здійснювалося переважно після проведення реформи АТУ. При адаптації системи АТУ до вимог NUTS у випадках, коли окремі рівні АТУ не відповідали зазначеним вимогам, відбувалося їх об'єднання з новими утвореними регіонами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики“ на сторінці 1. Приємного читання.
