Люксембург

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Люксембург (Велике Герцогство Люксембург) – держава в Західній Європі. Загальна протяжність кордонів становить 359 км, на півночі і заході країна межує з Бельгією (148 км), на сході – з Німеччиною (138 км), на півдні – із Францією (73 км).

Вступ до ЄС – 25 березня 1957 р.

Державний Прапор – полотнище прямокутної форми, на якому розташовані горизонтально три смуги різних кольорів. По верхньому краю полотнища проходить смуга яскраво-червоного кольору, в нижній частині прапора розташована смуга світло-синього, майже блакитного кольору, у центральній частині – смуга білого кольору.

Державний Герб являє собою щит з 10 горизонтальними синіми та срібними смугами. На щиті зображено коронованого червоного двохвостого лева із золотим язиком. Щит увінчаний великогерцогською короною. Його підтримують щитотримачі: два золотих коронованих леви із червоними язиками, морди яких відвернуті від щита. Оточує щит стрічка зі знаком ордена Дубової корони. Ця композиція поміщена на мантію і увінчана великою великогерцогською короною. Також використовуються середній герб, що являє собою щит з щитодержателями без мантії, і малий герб – тільки коронований гербовий щит.

Столиця – м. Люксембург (населення – 75,6 тис. осіб).

Великі міста: Еш-сюр-Альзет (населення 28,7 тис. осіб), Діфферданж (17 тис. осіб), Дюделанж (18,3 тис. осіб).

Населення

Населення Люксембургу становить близько 448,6 тис. жителів. Майже 70% населення – люксембуржці. Прикордонні з Німеччиною і Бельгією райони заселені етнічною групою німецького походження, на іншу частину Люксембургу сильний вплив справило близьке сусідство Франції. На сьогодні понад третину населення країни становлять іноземці, які приїхали в пошуках роботи (для порівняння: в 1960 р. іммігранти становили лише п'яту частину населення країни).

Переважна більшість іммігрантів є громадянами країн Європейського Союзу (на них припадає понад 90%), більшість яких приїхала з Португалії, Італії та двох сусідніх країн – Франції і Бельгії. Протягом кількох років спостерігається також значне збільшення чисельності іммігрантів та осіб, які шукають притулку з країн Східної Європи, і особливо нових республік, що виникли на території колишньої Югославії (Боснія і Герцеговина, Сербія і Чорногорія). Серед цих іммігрантів значною є частка молодих людей. Іммігранти (особливо особи, які шукають притулок) значно впливають на рівень народжуваності (на них припадає майже 50% пологів у Люксембурзі).

Щільність населення – 201 особа/км2.

Середня тривалість життя

Середній показник тривалості життя становить 81,5 роки (чоловіки – 79,1, жінки – 83,8).

Мова

Мова: німецька, французька (обидві державні), люксембурзька (із групи германських мов). Писемність на основі латинського алфавіту.

У Люксембурзі використовуються 3 мови. Люксембурзька мова, яка раніше вважалась одним з діалектів німецької), є мовою, яку більшість люксембуржців вчать з раннього дитинства. У початкових школах викладають в основному люксембурзькою, в середніх школах – французькою або німецькою мовою. Люксембуржці володіють люксембурзькою та французькою мовами на рівні рідної, більшість володіє деякою мірою німецькою. Газети друкують статті переважно німецькою мовою, але часто французькою і люксембурзькою. Мовлення на люксембурзьких каналах телебачення здійснюється майже виключно люксембурзькою, але доступні також іноземні канали французькою та німецькою мовами. Як показують численні дослідження, 75% люксембуржців щодня спілкуються люксембурзькою, молодь пише текстові повідомлення цією мовою, люксембурзька використовується і в роботі Парламенту, хоча всі закони написані французькою мовою. Для набуття громадянства в Люксембурзі необхідно скласти державний іспит з люксембурзької мови. Крім того, 13% осіб (в основному португальські іммігранти) володіють португальською, досить поширене також знання англійської мови. Люксембурзька мова була стандартизована тільки в 70-х pp. XX ст. і відтоді переживає відродження і серед молодого покоління.

Релігія

Релігія в Люксембурзі представлена католицькою, протестантською, англіканською і православною деномінаціями, а також мусульманськими та іудейськими громадами. Домінуюча релігія – католицизм, яку сповідує майже 97% населення країни.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Люксембург“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург
  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща