• Північної Ірландії (6 графств, 24 районів, 2 міста).
Залежні території (столиця):
• Європа: Акротірі і Декелія (Епіскопі); Гібралтар; Мен (Дуглас);
• Нормандські острови: Гернсі (Сент-Пітер-Порт), Джерсі (Сент-Гелієр), Герм, Олдерні (Сент-Енн), Арк;
• Карибські острови: Ангілья (Валлі); Бермудські острови (Гамільтон);
• Британські Віргінські острови (Род-Таун); Кайманові острови (Джорджтаун); Монтсеррат (Плімут); Теркс і Кайкос (Коберн-Таун);
• Атлантичний океан: Острови Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да- Кунья (Джеймстаун); Південна Джорджія та Південні Сандвічеві острови (Кінг- Едвард-Пойнт). Фолклендські острови (Порт-Стенлі);
• Тихий океан: Піткерн (Адамстаун);
• Індійський океан: Британська територія в Індійському океані (військова база Дієго-Гарсія);
• Антарктика: Британська антарктична територія (Ротера).
Королівські округи – Шотландії, Уельсу і Північної Ірландії, кожна з яких
має власний адміністративний устрій.
Історичні провінції: Англія (35 графств, Великий Лондон і 50 унітарних органів влади, з яких 36 є міськими боро), Уельс або Вельс (22 унітарних органи влади – графства і боро), Шотландія (29 унітарних органів влади і 3 острівні адміністративно-територіальні одиниці), Північна Ірландія (26 районів). Острів Мен і Нормандські острови не є частиною Великої Британії, а залежними від Великої Британії територіями.
У районі Карибського басейну Велика Британія має залежні території – Ангілья, Бермудські острови, Віргінські острови, острови Кайман, Монтсеррат, острови Теркс і Кайкос; в Індійському океані – Британська територія в Індійському океані у Південній Атлантиці – Фолклендські острови, Південні Сандвічеві острови, острови Південна Д жорджія, Сент-Гелен (острів Вознесіння та острови Тристан-да-Кунья включно), у східній частині Тихого океану – острови Піткерн; на Європейському континенті британською колонією згідно з Утрехтським мирним договором 1713 р. є Гібралтар. Крім того, Британські Антарктичні території об'єднують Південні Оркнейські острови, південні Шетландські острови й частину Антарктиди.
Форма адміністративно-територіального устрою – унітарна держава, хоча три з чотирьох історичних провінцій (крім Англії) мають значну міру автономії. Держава займає острів Великобританія, північно-східну частину острова Ірландія, острови Англії, Уайт, Нормандські, Оркнейські, Гебридські, Шетландські та низку дрібніших островів. Західні береги Великобританії омиваються водами Атлантичного океану, а східні та південні, звернені до Західної Європи, – Північним морем та неширокими протоками Ла-Манш і Па-де-Кале.
Державний устрій
Сполучене Королівство – конституційна монархія, яку очолює король або королева. За державно-територіальним устроєм – унітарна держава. За змістом правління – конституційна. За найбільш впливовим суб'єктом державної влади – парламентська. За формою правління – монархія.
Як особливості її державної форми правління виділяють три важливих фактори, що відрізняють Сполучене Королівство від систем, де більшими повноваженнями наділений Парламент. Такими факторами є: 1) королівська прерогатива, згідно з якою монарх може здійснювати владу тільки за певних обмежених обставин; 2) суверенний імунітет, відповідно до якого суверенна держава не підпорядковується органам влади інших держав. Цей принцип поширюється як на законодавчу й виконавчу, так і на судову юрисдикцію чужоземної держави; 3) значний духовний вплив, за якого виконавчі, судові органи, поліція і збройні сили є вірними Короні.
Британська Конституція не кодифікована і має як письмові, так і неписьмові джерела. До перших належать акти Парламенту, а також судові рішення. Другі називають конституційними звичаями (конвенціями).
Глава держави
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Велика Британія“ на сторінці 4. Приємного читання.
