Істотно вплинули на англійську мову північна германська прамова і західна германська. Сучасна англійська мова походить переважно від германських діалектів, якими розмовляли англи, сакси і юти (які прибули до Британії у V ст. нашої ери). Також на англійську сильно вплинула мова вікінгів, які почали здійснювати набіги на Британські острови близько 790 р. і згодом колонізували північні і східні частини Англії.
Діалекти англійської мови, якими розмовляє переважна більшість населення Шотландії, часто виділяють в окрему шотландську мову, яка фактично може розглядатися як національна мова Шотландії.
Релігія
У Сполученому Королівстві з'явилися різні християнські напрями через розкол церкви протягом століть. Найбільша з них з'явилася в Англії у XVI ст., коли Генріх VIII відхилив верховенство Папи римського. Цей розрив із Римом полегшив ухвалення деяких протестантських доктрин та утворення англіканської церкви, яка стала державною церквою Англії, хоча римський католицизм зберіг прихильників. У Шотландії реформація дала початок шотландській церкві, якою управляли органи місцевого самоуправління, що складались із міністрів і старійшин, а не єпископів, як було прийнято в Англії. Римський католицизм в Ірландії був майже не потривожений цими подіями, але на території, що пізніше стали називати Північною Ірландією, англіканські і шотландські (пресвітеріанські) церкви мали багато прихильників. У XVII ст. подальші схизми розділили англіканську церкву, в особливості, пуританський рух, який дав початок так званим нонконформістським сектам, як, наприклад, баптистській і конгрегаціоналістській. Релігійні відродження середини ХУШ ст. дали Уельсу форму протестантства, близько пов'язану з уельською мовою; Пресвітеріанська Церква Уельсу (або Кальвіїпйський Методизм) залишається найзначнішою релігійною організацією в князівстві. У Нортумберленді, Даремі і Йоркширі в північно-східній Англії і Корнуолі на південно-західному півострові все ще нараховується багато методистів. Секти зі Сполучених Штатів також отримали прихильників і було відмічене збільшення в практиці юдаїстів у Британії.
У 1290 р. більшість євреїв були вигнані із Британії, це було відображенням середньовічного антисемітизму. Перша єврейська громада повернулася в Британію в ХVП ст. і в XIX ст. євреї вже поселилися в багатьох великих провінційних містах. Більш ніж половина всіх британських євреїв живе в Лондоні. Британія зараз займає друге місце в Європі за кількістю єврейських громад.
Площа території
Загальна площа – 244,8 тис. км2. Площа сільськогосподарських угідь становить 17,2 млн км, ріллі – 6,2 млн км.
Географічне положення
Британські острови розташовані біля північно-західного узбережжя Європи. Вони оточені безліччю дрібних островів. На південному заході від острова Британія розташовані острови Силли, а на Північ від Уельсу острів Англси. На західному і північному узбережжях Шотландії розташовані численні дрібні острови, що входять до складу Великобританії. Найбільш важливими з них є Оркнейські та Шетландські острови.
Із заходу Великобританія омивається водами Атлантичного океану, а зі сходу – водами Північного моря.
З півдня Великобританія граничить із Францією – найближчим і найбільш розвиненим сусідом, що має з нею загальні водні кордони. Основне сполучення між державами здійснюється через протоку Ла-Манш (британці називають її “Англійський канал”), по дну якого наприкінці XX ст. був прокладений тунель для швидкісного залізничного сполучення. До цього сполучення між двома країнами здійснювалося водним або повітряним шляхом.
Найбільш близькими сусідами Великобританії є Бельгія і Нідерланди, значно далі розташовані Данія, Німеччина, Норвегія.
Загальний сухопутний кордон Великобританія має тільки з Ірландією.
Рельєф центральної і південно-східної частин Великої Британії горбисто- рівнинний; у Шотландії, Уельсі і Ольстері переважають невисокі гори і височини, сильно згладжені льодовиками та річковою ерозією. Півострів Уельс зайнятий Кебрійськими горами, на південь від Шотландії розташовані Пеннінські та Камберлендські гори. Найвищі гори Великої Британії розташовані на Північно- Шотландському нагір'ї. Гора Бен-Невіс, розташована недалеко від верхів'я затоки Лох-Лінне, підіймається до висоти 1343 м над рівнем моря, а в районі перетину цього нагір'я і Грампіанських гір кілька вершин перевищують 1200 м.
За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включаючи Північну Ірландію), розташована на півночі і заході країни, підстилається стійкими древніми корінними породами і являє собою в основному сильно розчленовані височини і менш поширені низовини. На півдні і сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами і кількома гірськими районами; в її основі залягають більш молоді осадові породи. Кордон між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі річки Тайн до Ексетера в гирлі річки Екс на півдні Девона.
Атлантичний океан та його моря омивають територію Великої Британії.
Немає жодного місця, віддаленого від моря чи океану більше ніж на 100 миль (160 км). На півночі та заході переважає гірський рельєф. Найвищою точкою Північно-Шотландського нагір'я вважається г. Бен-Невіс (1343 м). Пеннінські гори простягаються від Озеного краю (який розташований на північ від Ланкастера та неподалік Шотландії) до центру Англії. Найвищою точкою Англії та Уельсу вважається г. Сиоуцон (1085 м). У Північній Ірландії гори значно нижчі. Там вони ледь перевищують 600 м. На півдні та південному сході переважають горбисті рівнини.
Основні річки – Темза (не найдовша, але найповноводніша), Северн (найдовша), Трент, Мерсі, Клайд. Багато річок каналізовано, тобто їх русла спрямовано, збудовано шлюзи тощо. Часто береги річок є “голими”, тобто на них не ростуть дерева й кущі. Річки британці підтримують у порядку. Вони, в основному, мало використовуються з транспортною метою. Основне їх призначення – рекреаційне. На річках можна побачити багато великих човнів та барж, що використовуються як мобільні дачі. На півночі країни багато озер. У горах трапляються торф'яники. Лісів небагато – менше 1/10 території країни. Земля практично вся оброблена.
Клімат
Клімат – помірний, океанічний та вологий. Клімат Сполученого Королівства визначається головним чином впливом Північно-Атлантичної течії (продовження Гольфстріму), що приносить теплі води до західного узбережжя Європи. Середні температури січня коливаються від +2°С до +7°С, липня – від+11°С до +17°С. Південно-західне перенесення повітряних мас визначає вологий характер клімату. Вітри з півночі зумовлюють сухішу та холоднішу погоду. У Великій Британії можна помітити певні регіональні відмінності у кліматі. Проте жодний із глобальних кліматичних кордонів не проходить територією цієї країни. Можливо, саме з огляду на це в побутовій мові британців рідко використовується поняття “клімат”. Значно частіше вони ведуть розмови про “погоду”. Найбільше опадів – у західних регіонах, подекуди до 3000 мм. На південному сході їх значно менше – 650-700 мм на рік. Характерною особливістю опадів є їх рівномірність протягом усього року, щоправда в листопаді 2001 р. в Англії та Уельсі були значні повені.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Велика Британія“ на сторінці 2. Приємного читання.
