Розділ «42. Етика - невід'ємна складова професіоналізму адвоката»

Усією своєю діяльністю адвокат повинен підвищувати повагу до адвокатської професії, її сутності і громадського призначення, сприяти збереженню та зміцненню її престижу.

Цього принципу адвокат має дотримуватись в усіх сферах своєї діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та ін.

Адвокат зобов'язаний виконувати законні рішення виборних органів адвокатури, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та їх оскарження у встановленому законом порядку.

Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, підрив її престижу.

Обмежене рекламування діяльності адвокатів (ст. 14)

Етика позаштатних ситуацій

Професія адвоката, як жодна інша, насичена етичними факторами, що потребують від адвоката стійких моральних поглядів на певні соціальні явища та настанов, які б допомагали оптимально справлятися в певних ситуаціях, не завдаючи шкоди інтересам конкретної справи.

Якщо в більшості інтелектуальних професій на першому місці стоїть професіоналізм, а вже після нього - етичні принципи, то в адвоката-захисника все якраз починається з етичних основ.

Найбільш рельєфним, щодо цього, є порівняння відносин адвокат - клієнт та лікар - пацієнт. Хворий рідко свідомо дезінформує лікаря. Він розуміє, що від повноти і точності інформації залежить ефективність лікування. Завдання лікаря домогтися від пацієнта точності його розповіді останнього з метою встановлення правильного діагнозу.

Клієнт адвоката зазвичай, чогось недоговорює, до певного часу дещо приховує, його інформація далеко не завжди відповідає справжнім обставинам і, як правило, розрахована на певний результат. Протягом бесіди адвокат фільтрує отримувану інформацію і формує власне ставлення до особистості клієнта.

Для лікаря, що оглядає щойно доставленого хворого (за філософією професії), абсолютно байдуже, ким працює пацієнт, яке у нього минуле тощо. Він занурений у деталі та нюанси стану хворого.

В юриспруденції відсутнє поняття швидкої допомоги. Адвокат, сприймаючи розповідь клієнта, прагне до максимальної поширення своєї поінформованості про особистість клієнта, його біографічні дані, моральні принципи. Адвокат, як звичайна людина, не позбавлений впливу на нього враження, від майбутнього підзахисного, важкості скоєного останнім злочину. Йому не байдужі деталі з минулого життя клієнта.

Професійна цікавість адвоката про інтимні та приховувані від нього деталі має етичний характер. І якщо угоду щодо надання юридичної допомоги ще не укладено, можливо, адвокат вирішить, що за певних обставин краще не брати на себе обов'язків захисника у цій справі.

І, врешті-решт, якщо у лікаря, чиновника більшість неприємностей виникає внаслідок невиконання чи неналежного виконання професійних або службових обов'язків, то майже всі непорозуміння і проблеми адвокатів виникають на ґрунті етичних непорозумінь. Важко знайти випадок, коли б адвоката було притягнуто до відповідальності за суто професійні помилки. Це надзвичайна рідкість. Здебільшого, такими чинниками є порушення етичних правил поведінки.

Така ситуація є природною. Адвокат, який відчуває невпевненість у якомусь суто професійному питанні, завжди має можливість скористатися відповідною літературою, практикою інших адвокатів, врешті-решт, звернутися за порадою до своїх колег. Щодо етичних питань, то вони вкрай рідко або зовсім не висвітлюються в літературі, досвід інших не завжди спрацьовує, а звертатися за порадою з питань етики -риса, притаманна не усім і не завжди доречна.

Отже, питання адвокатської етики - це своєрідний звід правил професійної "техніки безпеки" адвокатів.

Актуальність питання про створення кодексу адвокатської етики в Україні зумовлена тим, що в Законі "Про адвокатуру" та в концепції судово-правової реформи існують положення про суворе дотримання адвокатами норм професійної етики. Натомість, правила такої діяльності та поведінки не напрацьовані, а визначення обсягу дозволеного та забороненого для адвоката в багатьох випадках виявляється розмитим.

У багатьох країнах Європи й Америки кодекси адвокатської етики існують і являють собою правила, яких мають дотримуватися адвокати у професійній діяльності та поведінці. Зокрема, запроваджений і діє своєрідний "соборний" професійно-моральний кодекс адвокатів Європейського Союзу. Одним з його основних положень є нагляд за поведінкою та практикою адвокатів. У недалекому майбутньому і адвокати України при виконанні ними доручень у країнах Європи будуть зобов'язані дотримуватись як етичних норм поводження, встановлених кодексом адвокатської етики України, так і професійно-моральних, установлених кодексом адвокатів Європейського Союзу. А за умов виникнення суперечностей та неузгодженостей перевага буде надаватиметься положенням кодексу Європейського Союзу.

Морально-професійні кодекси, що стали частковими еквівалентами суспільної моралі, виконують такі соціальні функції:

- пізнавальну, яка реалізується у відображенні об'єктивних процесів суспільно-професійного поділу праці за конкретних історичних умов;