Розділ «42. Етика - невід'ємна складова професіоналізму адвоката»

Конфіденційність

Компетентність та добросовісність

З огляду на суспільну значущість і складність професійних обов'язків адвоката, він повинен мати високий рівень професійної підготовки, фундаментальні знання чинного законодавства, практику його застосування а також опанувати тактику, методи і прийоми адвокатської діяльності, оволодіти ораторським мистецтвом.

Адвокат зобов'язаний надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до належного виконання доручення.

Нерідко виконувати свій обов'язок адвокатові доводиться, незважаючи на підвищену упередженість громадськості щодо тієї чи іншої справи, всупереч роздратованій юрбі, приймаючи на себе справедливий гнів людей.

Приклад. Світлана Д., студентка 3-го курсу медичного інституту, наймала кімнату в так званому "циганському селищі" на східній околиці міста. Дівчина двічі невдало поступала до інституту, але бажання стати лікарем було настільки сильним, що вона щоразу залишалась працювати санітаркою в обласній клініці і, нарешті, з третьої спроби таки була зарахована до інституту.

Якось, під-вечір до неї завітала подруга з їхнім спільним знайомим, щоб разом піти в кіно. С. зраділа і попросила зачекати, поки вона віднесе щоденника, який брала в однокурсниці.

Подруга з хлопцем чекали на С. більше години і почали тривожитись її відсутністю. Ні в цей вечір, ні потім С. більше додому не повернулась. Міліція почала пошук дівчини, але безрезультатно. Дівчина зникла безслідно.

Через кілька місяців у ставку ботанічного саду було виловлено мішок, як пізніше виявилось, з тілом С. Розслідування справи було доручено кваліфікованому слідчому з особливо важливих справ і високосумлінній людині М. Завдяки його енергії та досвіду злочин було досить швидко розкрито, злочинця затримано. Ним виявився 17-річний циган К.

Повертаючись напідпитку додому, він навпроти воріт свого двору зустрів С, яка через вади зору в сутінках збилася з дороги. К, не роздумуючи, затяг дівчину у свій двір і потягнув до сараю. Дівчина чинила спротив і тоді К. завдав їй кілька сильних ударів кулаком, від чого та втратила свідомість. К. скинув її у підвал, а сам поїхав у місто повеселитися. Коли він повернувся, дівчина лежала на тому самому місці, де К. залишив її. Вирішивши, що вона мертва, він ножем завдав їй ще кілька ударів. Вночі вони разом з батьком вивезли в мішку тіло С. і викинули в ставок.

Слідство по справі було закінчено, але з'явилося одне суттєве ускладнення. У сім "іК. не було метричного свідоцтва і взагалі ніяких даних, які могли б підтвердити дату його народження. Колись цигани навмисне не реєстрували народження своїх дітей. Мати завіряла слідчого, що К. трохи більше 17 років. Медична експертиза не дає точної відповіді про дату народження. її висновки приблизні. За цих обставин можна було вести мову лише про притягнення К. до кримінальної відповідальності за нормою закону, що передбачає відповідальність неповнолітнього за вбивство.

Проте, колектив медичного інституту і громадськість міста були вкрай обурені цією подією. До Верховної Ради СРСР звернулися десятки трудових колективів з вимогою застосувати до К. вищу міру покарання. Пнів людей був виправданим. Але закон є закон, і влада, пам'ятаючи єдиний випадок, коли за наказом М. С. Хрущова всупереч закону була застосована вища міра покарання до московських фарбувальників, більше не йшла на такі кроки. Отже, більше як 10 років позбавлення волі К. не загрожувало, що ще сильніше розпалювало обурення громадськості.

За таких умов, що склалися навколо цієї резонансної справи, адвокат мав здійснювати захист підсудного на виїзній сесії судової колегії у кримінальній справі, яку було призначено в одній з аудиторій медичного інституту.

Прокуророві, що, всупереч своїй волі і вимог громадськості змушений був просити суд засудити К. до 10 років позбавлення волі (це була найвища кара для неповнолітніх), довелось вислухати на свою адресу безліч образливих і недоброзичливих висловлювань.

А що ж залишалось адвокатові, який за своїм обов'язком мав сказати якісь слова на захист убивці? Кілька разів голова у судовому засіданні надавав слово адвокату, але шквал гнівних вигуків не дозволяв промовити жодного слова. Без промови адвоката на захист підсудного суд не міг винести вироку. І тоді адвокат вирішив скористатися психологією студентів. Він піднявся і, обійшовши суддівський стіл, став за кафедру, звідки студенти, зазвичай, слухали лекції своїх викладачів. На якусь мить у залі запанувала тиша. Скориставшись вимушеною паузою, адвокат промовив лише одну фразу: "Я звертаюсь до вас як до медиків. Хіба не зобов'язує вас клятва Гіппократа надати допомогу кожному, хто її потребує?". Після цього адвокат, не випробовуючи терпіння та витримки присутніх, говорив ще 20 хвилин у повній тиші.

Коли ж суд пішов у дорадчу кімнату, десятки студентів підійшли до адвоката і запросили прочитати їм кілька лекцій про адвокатську професію, що і було ним зроблено через деякий час.

Адвокат зобов'язаний незалежно від сфери своєї спеціалізації, якщо така є, мати належний рівень знань з питань, з яких він згідно з чинним законодавством зобов'язаний надавати юридичну допомогу за призначенням органів слідства або суду, і до того ж безкоштовно.

Адвокат має постійно працювати над удосконаленням своїх знань і професійної майстерності, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

Адвокат повинен звертати увагу на необхідний рівень компетентності своїх помічників, технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв'язку з виконанням доручення.

Повага до адвокатської професії (ст. 12 Правил)