РОЗДІЛ III. ПІДГОТОВКА АДВОКАТОМ ДОКАЗОВОЇ БАЗИ

• мотивовано відхилити питання, запропоновані сторонами;

• вносити редакційні уточнення, що не змінюють зміст питань осіб, які беруть участь у справі;

• самостійно визначити кількість і зміст питань, за якими має бути проведено експертизу.

Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, щонайменше мають право:

• просити суд призначити проведення експертизи у певній експертній установі або доручити її певному експерту;

• заявляти відвід експерту;

• формулювати питання для експерта;

• ознайомлюватися з ухвалою суду про призначення експертизи та сформульованими в експертизі питаннями;

• дізнаватися про висновок експерта;

• клопотати перед судом про призначення повторної, додаткової, комплексної або комісійної експертизи;

• давати пояснення експерту.

У випадку проведення експертизи у спеціалізованій установі її керівник має право доручити це одному або кільком фахівцям, створювати комісії з експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі потреби змінювати виконавців експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи.

Однак ці повноваження керівника установи не мають виключати право осіб, які беруть участь у справі, заявляти відвід експерту. З цього випливає, що особи, які беруть участь у справі, мають бути інформовані про осіб, які здійснюють експертизу.

Адвокатові не важко з урахуванням орієнтовного переліку вирішуваних питань поставити запитання у конкретній справі. Наприклад, для почеркознавчої експертизи орієнтовними є такі запитання:

- Чи виконано рукопис певною особою?

- Чи виконані кілька рукописів однією особою?

- Чи не виконано рукопис навмисно зміненим почерком?

- Чи не виконано рукопис у незвичних умовах?

- Чи не перебувала особа, що виконала рукопис, у незвичайному

стані?