РОЗДІЛ III. ПІДГОТОВКА АДВОКАТОМ ДОКАЗОВОЇ БАЗИ

Відповідно до ст. 139 ЦПК речові докази зберігаються у справі або за окремим списком здаються до камери схову речових доказів суду. Якщо речові докази доставити до суду немає змоги, вони зберігаються за місцезнаходженням за ухвалою суду; їх має бути докладно описано й за потреби сфотографовано. Такі докази оглядаються судом за їх місцезнаходженням. Продукти й інші речові докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд осіб, які беруть участь у справі (ст. 141 ЦПК).

Після огляду та дослідження судом речові докази повертаються особам, від яких були одержані, якщо останні заявили про це клопотання і його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи. Речові докази, які вилучено з цивільного обігу, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям. Вони також можуть передаватись для наукової роботи (ст. 142 ЦПК). Слід мати на увазі, що є предмети, які підлягають обов'язковому знищенню. Це стосується окремих видів контрафактної продукції. Так, відповідно до ст. 6 Закону "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" конфісковані тютюнові вироби підлягають знищенню.

В адміністративній справі було вилучено як речовий доказ 998 пачок цигарок "Суперкінгс" без акцизних марок. Проводячи експертизу цього речового доказу, експерт вказала на відсутність аналогів таких цигарок, а також на те, що їх виробник невідомий. У висновку експерта зазначалося, що після додаткової перевірки на якість цигарки може бути використано для їх реалізації. В результаті суд так і не вирішив питання про знищення конфіскованих цигарок.

Очевидно, що в цьому випадку під час вирішення питання про конфіскацію цигарок потрібно було вирішити питання про їх знищення. Припустився помилки й експерт, який дав рекомендацію про можливість використання цигарок без акцизних марок.

Речові докази повертаються особам, від яких були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі після набрання рішенням суду чинності.

Речові докази, як правило, є первинними, проте у деяких випадках вони можуть бути похідними. Наприклад, коли не можна вилучити певний слід, то виготовляють його зліпок. Такі ситуації характерні переважно для кримінальних справ, утім можуть виникати й у цивільних справах.

Дослідження речових доказів відбувається шляхом їх особистого огляду судом (inspection ocularis). За потреби суд може залучити експерта чи спеціаліста. Особливості того чи іншого доказу може бути з'ясовано і за допомогою свідка. Спеціаліст або експерт звертає увагу суду на особливості певного речового доказу, а також на інші обставини, пов'язані з оглядом.

Глава 10. Експертиза

Під час підготовки матеріалів справи інколи виникають питання, для вирішення яких потрібні спеціальні знання в різних сферах науки, мистецтва, техніки або ремесла. В цих випадках адвокат має просити суд про призначення експертизи. її може бути призначено як спосіб забезпечення доказів (до або після порушення справи) у стадії підготовки або судового розгляду справи. Таким чином, висновки експерта є обґрунтованими відповідями та зробленими на підставі досліджень висновками з питань, які вимагають спеціальних знань.

Ст. 66 ЦПК визначає висновок експерта як докладний опис проведених ним досліджень, зроблених у результаті них умовиводів та обґрунтованих відповідей на запитання, поставлені судом.

Уважно вивчивши предмет спору, сторона та адвокат майже завжди має можливість з самого початку вирішити питання про потребу призначення експертизи, відповідно підготуватись до неї, ознайомитись зі спеціальною літературою, проконсультуватись із спеціалістами. Це допомагає з'ясувати об'єкт експертизи та правильно сформулювати запитання.

Під час підготовки запитань перед адвокатом постає проблема правильного їх формулювання. Мін'юстом затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз (Наказ № 53/5 від 08.10.98, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за № 705/3145). Зокрема передбачено, що до експертної установи слід надсилати: постанову (ухвалу) про призначення експертизи, а також об'єкти дослідження. Орієнтовний перелік питань, які ставлять під час проведення експертизи, надається в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз.

У цивільному судочинстві найчастіше застосовують почеркознавчі, товарознавчі, будівельно-технічні, судово-медичні, судово-психіатричні та психологічні експертизи. За допомогою почеркознавчої експертизи може бути встановлено справжність підписів у договорах та інших документах[1]. Товарознавча експертиза дозволяє з'ясувати особливості готових товарів, їх властивості, відповідність якості державним стандартам, ступені зниження сорту товару, відповідності якості товару прейскуранту або договірній ціні тощо[2].

Проведення судової експертизи є самостійною процесуальною формою використання спеціальних знань у цивільному процесі. Таким чином, проведення експертизи - процесуальна дія, яка відрізняється від решти тим, що проводиться спеціалістом у формі дослідження наданих йому судом об'єктів і матеріалів, котрі вже зібрано й приєднано до справи як процесуальні джерела доказів[3].

Ст. 1 Закону "Про судову експертизу" дає визначення поняття судової експертизи: це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи. До спеціальних знань як атрибуту судової експертизи не належать юридичні знання, за винятком знань у галузі криміналістичної техніки як розділу криміналістики, що можуть використовуватись у проведенні криміналістичних експертиз.

Методики досліджень у проведенні криміналістичних експертиз можна використовувати підчас проведення аналогічних експертиз у цивільних справах. Тому визначення поняття судової експертизи "не тільки об'єднує гносеологічну та доказову функції судової експертизи як науково-практичного дослідження з метою отримання нової інформації про обставини кримінальної, цивільної, господарської чи адміністративної справи. Воно опосередковано визначає головного суб'єкта судово-експертної діяльності — судового експерта, який на основі спеціальних знань здійснює дослідження і є самостійною процесуальною фігурою, а також інших процесуальних суб'єктів - замовників судової експертизи".

У новому Сімейному кодексі України про встановлення батьківства (ст. 128) стверджено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, які засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Зростає роль експертизи у вирішенні сімейних спорів, зокрема "головним доказом батьківства буде висновок судово-генетичної експертизи. Відбір матеріалів для судово-генетичної експертизи може проводитись лише у присутності матері, дитини та відповідача".

Якщо сторони домовились про залучення експертами певних осіб, суд має призначити їх відповідно до цієї домовленості.

За загальним правилом висновок експерта не може торкатися правових питань. Адже експертиза призначається за потреби застосування спеціальних знань у різних галузях людської діяльності, втім не у сфері правових знань.

Остаточне коло питань для експертного дослідження формує суд. Загальноприйнятим вважається, що суд має право: