РОЗДІЛ VII. АДВОКАТ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішення суду має бути прозорим, зрозумілим і визначеним. І якщо суд допустив нечіткість, її потрібно виправити. Наприклад, у резолютивній частині рішення записано: "Стягувати з Петренка Василя Петровича і Москаленка Івана Васильовича 250 грн щомісячно". З такого судового рішення незрозуміло, чи потрібно з кожного з них стягувати по 250 грн., чи з обох відповідачів. Такі ситуації трапляються. Або, наприклад, "у резолютивній частині зазначені ініціали позивача чи відповідача, а не їхні ім'я та по батькові, і це перешкоджає виконанню, суд має роз'яснити таке рішення"[2].

Отже, якщо рішення є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення. Вважається, що рішення для суду є зрозумілим, а тому закон не передбачив, що роз'яснення рішення може бути з ініціативи суду. Але бувають ситуації, коли суд виявляє, що його рішення потребує роз'яснення, і таке обмеження для суду не йде на користь справі. Це змусить суди ініціювати таке роз'яснення з боку однієї зі сторін, що може призвести до підозр у необ'єктивності суду.

Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання.

Заява про роз'яснення рішення розглядається протягом десяти днів, але неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду. Автори проекту статті допустили певну неточність. У статті відсутня вказівка про те, що особи, які беруть участь у справі, та заявник повідомляються про день слухання заяви щодо роз'яснення рішення. Але з контексту ч. 3 коментованої статті зрозуміло, що їх потрібно повідомляти про день розгляду заяви щодо роз'яснення рішення. Тому ч. 3 цієї статті належить виправити і встановити, що особи, які беруть участь у справі, і заявник повідомляються про день слухання заяви.

Важливою умовою надання роз'яснення суду є правило, за яким суд не має змінювати змісту рішення. Отже, суд не має права під виглядом роз'яснення рішення хоча б частково змінювати його.

Роз'яснення рішення - це більш повний і ясний виклад тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі, але не внесення змін у сутність рішення і не вирішення тих питань, що не були предметом судового розгляду.

Ухвала про роз'яснення рішення надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення роз'яснено за його заявою. Така ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Зауваження щодо технічного запису судового засідання та протоколу. ЦПК реалізував п. 7 ст. 129 Конституції про гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Безумовно, що це уповільнить розгляд і вирішення цивільних справ і покладе на суди додаткові обтяження та створить певні ускладнення. Не заперечуючи проти повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, судові діячі висловлювали позицію про необхідність певного перехідного періоду і встановлення такого порядку, за яким звукозапис здійснюється в обов'язковому порядку тільки у випадку, якщо на цьому наполягає принаймні одна зі сторін або один з учасників, який бере участь у справі.

Такий строк, хоча і з запізненням, передбачено змінами до Кодексу (див. коментар до Прикінцевих та Перехідних положень).

Кодекс передбачає тільки один різновид фіксування судового засідання - звукозапис. Таким чином, суд з повним правом може відхиляти клопотання про відеозапис судового процесу, а тим паче про його трансляцію через органи масової інформації. Разом з тим відповідно до ст. 6 Кодексу проведення в залі засідань фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду. Учасники цивільного процесу й інші особи мають право використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, зроблений судом.

Здійснення звукозапису покладає на суддів додатковий тягар відповідальності та психологічне навантаження і підвищує рівень напруги в судовому засіданні. Суддям доводиться постійно контролювати себе, щоб не вийти за межі судового процесу, що могло б бути підставою для скарг на порядок ведення судового процесу. Це, своєю чергою, підвищує ймовірність помилки. Історія впровадження звукозапису знає трагікомічні історії, коли осіб, які вели звукозапис, притягували до відповідальності за "дрібне хуліганство"[3], або оберталось неприємностями для судді. О.Т. Боннер наводить випадок, коли з дозволу головуючого здійснювався звуко- і відеозапис в одному з московських судів під час розгляду "гучної" цивільної справи. Процес тривав кілька днів, унаслідок чого у головуючого притупилась пильність, і суддя в процесі судового засідання почала використовувати вислови, досить близькі до нецензурних. Відповідні фрагменти судового процесу було показано по одному з телевізійних каналів і в кінцевому рахунку її було позбавлено суддівських повноважень[4].

У зв'язку з цим зростає роль фактичної процесуальної діяльності судів, під якою розуміють діяльність суб'єктів цивільного процесу, яка має властивості постійного руху і змін, чого в такому ж ступені не мають зовнішні форми судового процесу. Крім того, норми матеріального права, які опосередковано відображають економічні відносини суспільства, порівняно з процесуальними нормами, швидше змінюються і відповідають загальному економічному становищу. Тому нові економічні відносини часто обслуговуються старими процесуальними формами. В окремих випадках, коли така невідповідність проявляється щонайбільше, стара процесуальна форма відкидається як така, що не відповідає своєму змісту, а процесуальна діяльність проходить у потрібній процесуальній формі". Зафіксовані звукозаписом дії можуть бути підставою для скарг. Слід усвідомлювати, що в процесі фактичної процесуальної діяльності, яку Д. Д. Луспеник називає ще й процесуальним звичаєм, допустимі й дії, які прямо процесуальним законом не передбачені, але відповідають загальному смислу цивільного процесуального закону та сприяють здійсненню завдань цивільного судочинства.

Наприклад, процесуальний закон ставить певні вимоги до форми і змісту позовної заяви. У випадку виявлення порушень форми і змісту суд залишає заяву без руху і надає строк для виправлення недоліків документа (ст. 121 Кодексу). Однак ні Кодекс 1964 р., ні новий Кодекс не дають прямої відповіді на питання про те, як бути, якщо недоліки виявлено вже після прийняття позовної заяви. На практиці недоліки заяви усуваються і після її прийняття на вимогу суду або з ініціативи представника сторони. Це може бути адвокат, який впевнився в необхідності уточнення вимог або доповнення юридичної чи фактичної аргументації. В останньому випадку для усунення таких недоліків обирається непередбачена ЦПК процесуальна форма, тобто фактична процесуальна форма додаткової позовної заяви.

У справі С. адвокат подав апеляційну скаргу, яка мала недоліки: не було вказано номер засобів зв'язку однієї зі сторін, а також межі оскарження (у новому Кодексі таких вимог щодо форми апеляційної скарги немає). Не чекаючи, поки суд надасть строк для усунення недоліків, адвокат подав виправлену та приведену у відповідність з вимогами закону апеляційну скаргу. її було прийнято до розгляду.

Під час перевірки зафіксованих звукозаписом випадків фактичної процесуальної діяльності суди, які перевіряють судові рішення, а також органи, які здійснюють перевірку скарг на неправильні дії суддів, мають враховувати, що іноді неможливо строго й вичерпно дотримати процесуальну діяльність суду в межі норм цивільного процесуального права. Тобто слід зважати, що "урегульована нормами процесуального права процесуальна діяльність як така, що містить фактичну діяльність людей, більш самостійна і чутлива на зміни в економічних відносинах суспільства, ніж, наприклад, встановлені законом зовнішні форми процесу".

Фіксування судового засідання здійснює секретар судового засідання або інший працівник апарату суду. Повне або часткове відтворення технічного запису виконується на вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду. У цьому випадку відтворення частини запису може бути здійснено за потреби уточнити покази свідка для зіставлення з показами іншого свідка, або в інших випадках, коли ситуація в судовому засіданні вимагає цього.

Носій інформації, на який здійснювався запис судового засідання, є додатком до журналу засідання і приєднується до матеріалів справи.

Ч. 5 коментованої статті встановлює, що за клопотанням особи, яка бере участь у справі, може бути за плату здійснено повне або часткове роздрукування технічного запису судового засідання за розпорядженням головуючого. Особа, яка бере участь у справі, має право отримати копію інформації з носія, на який здійснюється технічний запис цивільного процесу. Це важливі гарантії відкритості та гласності судового процесу. Разом з тим повне або часткове роздрукування технічного запису - процес, який вимагає неабияких затрат робочого часу (поки не буде створено програм автоматичного переносу звукоряду на текст). Враховуючи перевантаженість справами суддів, можна визнати допустимим, щоб технічну роботу з роздрукування здійснювали самі учасники, які беруть участь у справі, а суддя і секретар тільки засвідчували б відповідність тексту своїми підписами та скріпляли свої підписи печаткою суду. Роздрукування технічного запису здійснюється за плату, яка встановлюється Кабінетом Міністрів. Кодекс не ставить певних вимог до роздруківки, але зрозуміло, що такий текст належить засвідчувати, принаймні, підписом секретаря та скріплювати цей підпис печаткою суду.

Не встановлює Кодекс і обмежень щодо випадків, коли судове засідання є закритим. В результаті надання копії технічного запису закритого судового розгляду може призвести до неконтрольованого витоку інформації. Вважаю, що у випадках, коли здійснюється закритий судовий розгляд, надання копії технічного запису судового засідання, а також повне або часткове роздрукування технічного запису може бути обмежено. До такого висновку приводить зіставлення ст. б та 197 Кодексу. Ст. б Кодексу встановлює, що офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, зроблений судом. У зв'язку з цим виникає запитання: чи може "неофіційний" звукозапис (аудіозапис) мати якесь процесуальне, зокрема доказове значення.

Чинне законодавство та судова практика дає підстави для позитивної відповіді на це запитання. Так, ст. 57 ЦПК серед доказів називає звуко- і відеозаписи. Ст. 188 ЦПК встановлює спеціальний порядок відтворення звукозапису, відмінний від дослідження інших доказів. Ця обставина вказує на відносну самостійність цього засобу доказування. У Росії такої позиції дотримується О.Т. Боннер, наголошуючи на особливостях звукозапису, здійсненого у судовому засіданні: