TextBook Якщо зробити це неможливо, то від запитань краще утриматися. Звичайно, в реальних умовах судового процесу інколи доводиться відступати від цього правила, але робити це слід вельми обережно.
8. Не ставте запитань, які можуть викликати несприятливу відповідь.
Іноді стверджують, що адвокат або інша особа, яка веде допит, змушені ставити запитання щодо істотних обставин справи, незважаючи на ризик несприятливої відповіді, бо це запитання все одно буде поставлено суддями, прокурором або іншою стороною. Така точка зору, на мою думку, є неправильною. Як представник сторони під час допиту адвокат має з'ясувати обставини, які підтверджують обґрунтованість вимог або заперечень свого клієнта. Виконуючи цей процесуальний обов'язок, адвокат проводить допит у напрямі, який визначається правовою позицією у справі, й у цьому напрямі він сприяє встановленню фактичних обставин справи.
Проте вимагати від адвоката або іншої особи, яка надає правову допомогу, щоб вони з'ясовували всі обставини, зокрема несприятливі для їх довірителя, було б неправильним. Така позиція, з одного боку, підриває довіру клієнта до довірителя, а з другого, - така позиція є помилковою з тактичних міркувань. Д. П. Ватман і В. А. Єлизаров наголошують, що "якщо друга сторона намагається послабити роль і значення якоїсь ланки у ланцюжку доказів, судді ставляться до такої спроби з певною пересторогою; проте якщо сам адвокат свідомо йде на послаблення своєї позиції, одержуючи явно несприятливу відповідь свідка, то таким показам судді схильні вірити охочіше. Поки є сумніви, можливий спір. Однак якщо зусиллями адвоката сумнів усувається на користь іншої сторони, слід визнати, що адвокат виконує професійні обов'язки неналежним чином". На цьому правилі наголошує Р. Гарріс і наводить приклад. Свідок дав покази, які влаштовували молодого адвоката. Друга сторона запитала:
"Ви впевнені в цьому?"
"Так", - вимовив свідок.
"Сповна?" — запитав адвокат.
"Сповна".
"У вас немає жодних сумнівів?"
"Які можуть бути сумніви?" - відповів свідок.
"Я й у жінки питав".
Суддя запитав: "Ви спитали жінку, щоб бути сповна впевненим?"
"Саме так, мілорд".
"Значить, раніше у вас були деякі сумніви?"
"Мабуть, так. У мене був невеличкий сумнів, мілорд".
Р. Гарріс зауважує, що ця відповідь поховала всю справу.
9. Не слід повторювати запитання, на яке одержано сприятливу відповідь.
Це правило часто порушують у процесі, намагаючись "підсилити" враження від нього, "закріпити" його у свідомості суддів. Це серйозна помилка. Повторні запитання нічого не додають до встановлених фактів. І завжди є небезпека, що свідок може несвідомо або ж навмисно змінити відповідь. І навіть добросовісний свідок може змінити форму відповіді порівняно з первісним смислом. Якщо ж свідок недобросовісний, то він може зметикувати, що нашкодив стороні, яка його викликала, і намагатиметься загладити враження, яке склалося від раніше озвученої ним відповіді.
10. Не пропонувати кільком свідкам питання в одній і тій самій формі.
У процесі стосовно одного і того самого факту нерідко допитують кількох свідків. І хоча кожен з них має дати покази про один і той же факт, питати їх належить по-різному. Якщо ж свідкам питання ставитимуть в одній і тій же формі, то схожість відповідей може здатись суду завченою і викликати недовіру у суддів. Тому потрібно взяти за правило пропонувати запитання, сформульовані по-різному.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адвокат: цивільні справи» автора Зейкан Л.Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ VII. АДВОКАТ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ“ на сторінці 23. Приємного читання.