РОЗДІЛ VII. АДВОКАТ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

- довідкою про вартість товарів (робіт, послуг);

- висновком експерта про вартість товарів (робіт, послуг);

- іншими доказами, які підтверджують вартість матеріального блага.

У справі про стягнення заборгованості за договором підряду належить з'ясовувати:

1) укладення договору підряду, що підтверджується договором підряду, проектно-кошторисною документацією, дозволом на виконання будівельних робіт; позитивним висновком державної інвестиційної експертизи; довідкою про вартість виконаних робіт за встановленою Держбудом України формою КБ-3. Додатково може бути додано інші документи: дефектний акт щодо проведення реконструкції об'єкта; завдання на проектування об'єкта;

2) факт виконання договору, який підтверджується актами приймання виконаних робіт за встановленою Держбудом України формою КБ-2 в;

3) факт часткової оплати, передбаченої договором ціни, підтверджений випискою з банку, копією платіжного доручення, приймальним ордером на внесення коштів.

Ці приклади засвідчують, що кожна справа потребує специфічних підходів підчас вирішення питання про предмет доказування. Ці питання з'ясовуються позивачем або його адвокатом ще на стадії підготовки позовної заяви. Щодо розроблення правової позиції досліджуються документи, визначається коло доказів, які слід представити суду, з'ясовується наявність права вимоги.

Робота з відбору, дослідження, оцінки фактів і доказів, уточнення правової позиції та з'ясування лінії спору знаходять об'єктивне відображення у письмовій формі - позовній заяві та поясненнях у справі[2]. Отже, позивач заздалегідь має визначити для себе предмет доказування, ще до подання позовної заяви у суд. Тому предмет доказування великою мірою визначає і зміст позовної заяви. Що стосується відповідача, то свої заперечення він може підготувати після ознайомлення з позовною заявою.

На відміну від кримінальних справ, де проводять досудове слідство, у цивільних справах до подання позовної заяви в суд відповідач не завжди може знати всі докази, які має позивач, і з підготуванням до справи відповідач обмежений у часі. Все це іноді створює непередбачувані ситуації та вимагає від сторін максимальних зусиль з підготовки справи до слухання. Суд уточнює, за потреби, предмет доказування у справі та вживає заходів щодо забезпечення повноти судового слідства.

Ці й інші обставини вказують на те, що навіть найпростіша на перший погляд цивільна справа може виявитись складною у вирішенні. Це вимагає присутності у процесі висококваліфікованих спеціалістів (адвокатів, юрисконсультів). Тому невипадково ЦПК Франції у ст. 899 встановлює, що "за відсутності нормативних положень, які передбачають протилежне, на сторони покладено обов'язок обрати собі судового повіреного"[3] (адвоката).

Глава 40. Форми судового допиту

Судовий допит має низку специфічних форм, які окремо у процесуальному законі не виділено. Мистецтво допиту якось само собою відійшло на другий план, його проблемами ґрунтовно не займаються. Звичайно, є певні напрацювання у сфері кримінального процесу, втім переважно вони стосуються досудового слідства. Загальноприйнятим визначенням мети допиту є не що інше, як одержання від допитуваного інформації. І хоча закон не дає класифікації допитів, такі де-факто існують. У суді може бути проведено основний, перехресний і шаховий допити.

Основним називають допит певної особи всіма учасниками процесу та судом. Разом з тим кожний учасник судового розгляду в кримінальному процесі має право ставити свідку додаткові запитання для з'ясування відповідей, отриманих на питання інших осіб. У цьому полягає суть перехресного допиту. І. Д. Перлов писав, що "під перехресним допитом розуміють такий допит, при якому сторони, які беруть участь у справі, можуть почергово ставити питання допитуваному з однієї і тієї ж обставини з метою перевірки, уточнення та доповнення його показів"[1]. Якщо подивитись під цим кутом зору, то допит свідка в цивільному процесі містить елементи основного та перехресного допиту. В теорії права розділяють основний і перехресний допит. З цієї точки зору ЦПК України не передбачає перехресного допиту в чистому вигляді.

Ст. 180 ЦПК встановлює порядок допиту свідків. Процедура допиту має велике значення. Встановлено, що кожного свідка допитують окремо. Свідки, які ще не дали показів, не можуть перебувати в залі засідань під час розгляду справи. Перед допитом встановлюється особа, вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі. Свідку роз'яснюють його права і з'ясовують, чи не відмовляється він із встановлених законом підстав від надання показів.

Відмова від давання показів приймається судом шляхом постановлення ухвали. Суд, зокрема, вказує на підстави, з яких свідок відмовився від цього.

Далі суд під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази і відмову від надання показів та приводить його до присяги: "Я, (ім'я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи". Текст присяги підписується свідком і приєднується до справи.

Суд пропонує свідкові розповісти все, що йому особисто відомо у справі у вільному викладі. "Перехресний допит допустимий тільки після того, як допитуваний у вільній оповіді викладе все відоме йому у справі"[2]. Першою ставить свідкові питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі.

Закон встановлює правило, за яким суд має право з'ясовувати суть відповіді свідка на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання свідку після закінчення допиту особами, які беруть участь у справі. Це є елементами перехресного допиту. Впродовж допиту свідка сторонами суд уточнює ті чи інші його відповіді. Після закінчення допиту сторонами та їх представниками суд ще має право ставити свої запитання з будь-яких обставин. Перехресний допит виник в англійському процесі як допит, що проводиться обвинувачем і захисником. Однак в українському процесі не можна обмежувати учасників процесу в їх праві ставити питання, спрямовані на уточнення, доповнення, конкретизацію відповідей, одержаних на питання будь-якого з учасників процесу. "Використовуючи можливості перехресного допиту, суд і учасники процесу можуть повніше дослідити обставини справи, заповнити прогалини в показах, проконтролювати їх, деталізувати і конкретизувати незрозумілі моменти в показах, допомогти правильно висвітлити ті чи інші події". У ч. 11 ст. 180передбачено, що "під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі". По суті, це вже перехресний допит.

Однією з форм судового допиту є шаховий допит. А. Л. Ципкін пише: "Шаховий допит полягає в тому, що при проведенні допиту однієї особи водночас пропонуються питання іншим особам щодо тих обставин і фактів, про які йдеться в основному допиті". Так само шаховий допит визначає І. Перлов.