РОЗДІЛ 4. МЕХАНІЗМИ МАСОВОГО МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ

Неможливо обійти увагою й те, яку роль в успіху маніпулятивного впливу відіграють власне особистісні структури адресата - ті, що визначають його як суб'єкта ухвалення рішення. Технологічно маніпулювання виникає з визнання маніпулятором того, що адресат - теж особистість.

Це вимушене визнання, оскільки до маніпулювання вдаються тоді, коли пряме примушення чи обман неможливі або небажані. Тому ідеалом маніпулятивного впливу виявляється перетворення самої особистості на засіб впливу на людину. В цьому значенні експлуатація особистісних структур є апофеозом маніпулятивного впливу - керувати тим, хто сам керує! Залучення цього механізму - одна з суттєвих характеристик маніпулятивного впливу, в цьому його сила й потужність.

Глибинна сутність маніпулятивного наміру полягає у прагненні перекласти відповідальність за скоєні дії на адресата, тоді як виграш дістається маніпулятору. Маніпулювання вважається успішним тією мірою, якою маніпулятору вдається перекласти відповідальність за потрібну йому подію на адресата. Проте відповідальність нерозривна зі свободою, яка полягає у свободі вибирати характер відповідальності. Маніпулятор прагне максимізувати свободу на своєму полюсі, а тягар відповідальності - на полюсі адресата. Порушення балансу між свободою і відповідальністю складає основу для отримання одностороннього виграшу.

Проте відповідальність не може бути просто переданою - вона повинна бути прийнятою в результаті вільного вибору. Але якраз свободи маніпулятор надавати й не хоче. Натомість він так організовує вплив, щоб у адресата сформувалася ілюзія власної свободи щодо ухвалення рішення. Внаслідок цього предметом особливої турботи маніпулятора стає початковий етап ухвалення рішення, пов'язаний з сумнівами адресата, який полягає у зважуванні альтернатив на внутрішніх "терезах". Подібно до того як засобами масової інформації створюється міф про індивідуалізм і особистий вибір, маніпулятор прагне у конкретної людини створити ілюзію свободи ухвалення рішення. (Ілюзорний характер свободи виражений у прислів'ї: "Бажання гірше неволі").

Відчуття (ілюзія) свободи вибору виникає в результаті поєднання трьох необхідних для цього елементів: наявності боротьби мотивів, моменту вибору ("сумніви геть") і відсутності (усвідомлення) стороннього втручання. Перший елемент у переважній більшості випадків створюється маніпулятором, оскільки мотив, що актуалізується ним за визначенням виявляється суперечним інтересам або намірам адресата: "При маніпулюванні людина прагне робити дві речі одночасно й не дає повної підтримки жодній з них або заперечує обидві альтернативні інтенції". Сумнів - суб'єктивне відчуття, яке виникає як відгуки боротьби, що протікає між конкуруючими мотивами, коли людина з'ясовує, що важливіше чи менш цінне для неї. Вибір здійснюється в результаті стандартного висновку чи ситуативного розподілу ваги мотивів, на які також можна вплинути ззовні. Для цього маніпулятор привертає вже описані вище засоби управління спонукальною силою мотивів. Третій елемент, як було показано, також є предметом спеціальних зусиль маніпулятора. Маніпулятор у своєму розпорядженні, як правило, має достатньо засобів, що дозволяють формувати в адресата ілюзію свободи вибору. В результаті адресат, піддавшись на обман, відчуваючи себе автором ухваленого рішення, добровільно бере на себе відповідальність за "свій вчинок".

Отже, експлуатація особистості виражається в імітації процесу самостійного вибору між альтернативними мотивами в створенні ілюзії здійснення вчинку. Відбувається переміщення відповідальності за постановку мети від маніпулятора до адресата. Прийнята адресатом відповідальність дозволяє привласнити й нав'язану ззовні мету. В результаті мета виявляється "підключеною" до особистісних, тобто мотиваційних структур, які починають"працювати" на цю мету. Людина опиняється в положенні спонукаючого самого себе на досягнення мети, вказаної маніпулятором.

Для орієнтованого на особистісні структури маніпулятивного впливу характерні:

o основний діючий агент - вчинок, ухвалення рішення;

* способи спонукання - актуалізація внутрішньоособистісного конфлікту, імітація процесу ухвалення рішення;

o мішені - мотиваційні структури;

* автоматизми - ухвалення відповідальності за "вистражданий у сумнівах" вибір.

Маніпулювання духовністю (духовна зневага )

Механізмами, що передають маніпулятивний вплив до виконавчих структур, можуть стати також вищі рівні психіки: життєві значення, цінності. Опора на цінності відрізняється від опори на конвенціональні вимоги в першу чергу тим, що цінності людини - це не засвоєні вимоги, а вистраждані на власному досвіді смислові установки. Опора на те, що надихає та одухотворяє, відрізняється від опори на те, що вабить або штовхає (коли спонукання більше схоже на примушення).

Приклад. Директор експериментальної школи рекомендує В., своєму заступнику з науки, поїхати у відрядження до одного з відомих педагогів. В попереднє відрядження В. їздила за свій рахунок, оскільки в управлінні освіти на той момент не було грошей. На закупівлю книг для школи їй обіцяли переслати гроші телеграфом, але так і не переслали, проте вона привезла їх, закупивши на власні гроші. З того часу пройшло вже два місяці, але гроші за відрядження та чеки за книги все ще не виплачені. Тепер їй обіцяють відшкодувати відразу всі витрати після повернення. Для В. очевидно, що гроші й на цей раз будуть затримані, та що вона знову буде вимушена виправдовуватися перед чоловіком. Але вона в черговий раз погоджується їхати, орієнтуючись на інтереси школи, що проводить науковий експеримент.

Цей випадок за зовнішнім малюнком нагадує простий обман. Проте це не так, оскільки В. не одурюється обіцянками адміністрації. Очікувана від В. поведінка полягає в тому, щоб вона прийняла нав'язуванні адміністрацією-маніпулятором "правила гри". І вона їх приймає, підносячись над сумнівами та образами, черпаючи силу в тому, ради чого взагалі встала на нелегкий шлях педагогічних пошуків.

Очевидно, жертва маніпулювання опинилася в досить захищеній позиції, оскільки знаходить собі духовну опору в тому ж, що використовується маніпулятором як слабкість. Хочеться припустити, що експлуатація духовності менш деструктивна для жертви, оскільки є та духовність, на яку може спертися маніпулятор, то спертися на неї може й жертва.

Для орієнтованого на духовну експлуатацію маніпулятивного впливу характерні:

o основний діючий агент - пошук значення;

o способи спонукання - актуалізація існуючих значень і цінностей, підштовхування до смислової дестабілізації та переоцінки цінностей, імітація процесу пошуку значення;

o мішені - відносини між мотивами, значення;