РОЗДІЛ 4. ТЕХНОЛОГІЇ МАНІПУЛЮВАННЯ СВІДОМІСТЮ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В НЕОКУЛЬТАХ ТА ДЕСТРУКТИВНИЙ ВПЛИВ ЇХ ПРЕДСТАВНИКІВ

Для непоінформованого спостерігача вербувальники з культів здаються такими, що дуже турбуються благополуччям тих, з ким спілкуються. Однак головна їх мета - завербувати до культу.

У різних неокультах для вербування використовується метод "бомбардування любов'ю" (назву сформулювали муніти). На новачка намагаються справити велике враження: постійно кажуть лестощі, роблять компліменти про його моральні якості та розумові здібності, методично звертають увагу на те, що він добре вчинив, відвідавши групу однодумців. Майбутньому адепту не дають обмінюватися думками та враженнями ні з ким, окрім досвідчених вербувальників. Новачок відчуває, що хтось щиро зацікавився його проблемами та піклується про нього, що у нього з'явились справжні друзі.

Наприклад, муніти спеціалізуються на вербуванні молодих людей, особливо тих, які переживають якусь кризу. У молодої людини часто відбувається трансформація характеру, існують певні юнацькі комплекси. Це нерідко призводить до конфлікту з оточенням (батьками, товаришами по роботі або навчанню та ін,). Після таких конфліктів юнаки та дівчата відчувають брак щирого спілкування. Це робить їх більш вразливими для вербувального впливу. Двом досвідченим мунітам доручається опікати новачка. У них така тактика називається "сендвіч": той, кого вербують, стає нібито начинкою між двома шматками хліба. Цим двом вербувальникам доручається вивчити кандидата, встановити з ним психологічний контакт, проводити ідеологічну обробку і слідкувати за тим, щоб він не спілкувався з іншими новачками.

Для утримання у своїх лавах лідери різних культів використовують метод інформаційного контролю. Це здійснюється обмеженням або різкою критикою зовнішніх джерел інформації, таких як телебачення, радіо, газети, зв'язки з людьми, які не е членами культу, "бомбардуванням" культовою літературою, записами і лекціями, а також виокремленням певної інформації як конфіденційної. Наприклад, хто є лідером, які зміни у стилі життя і фінансові зобов'язання вимагаються від адептів та ін. Такий інформаційний контроль заважає свідомому прийняттю рішень та критичній оцінці діяльності культу.

У значній частині культів використовуються методи маніпулювання мовою. Ці методи можна умовно поділити на два: використання додаткового словникового запасу та надання відомим словам іншого змісту. Наприклад, засновник "Церкви сайєнтології" Хаббард використав цю технологію для свого віровчення шляхом вироблення нової термінології: діанетика, сайєнтологія, клір, преклір, одитор, опитування, аберації, інграми, тетан (не плутати з титаном), а також надав деяким словам іншого змісту: кейс (для людини це те, як вона реагує на навколишній світ), динаміка (жага до життя, енергійність та наполегливість у виживанні, адаптація до умов існування). У "Місії божественного світла" слово "знання" означає чотири методики медитації, які вивчають протягом ввідних занять, що спрямовані на надання людині знань про Бога; слово "розум" синонімічне поганим думкам, які відділяють людину від Бога та Істини; поняття "світ" - це те, що існує за межами "Місії божественного світла", і тому він є недосконалим.

Засновник "Церкви Сатани" Ла Вей для більшої привабливості корінним чином змінив зміст таких понять, як "Сатана", "сатанізм", "сили темряви" та ін. За Ла Веєм, Сатана є носієм гармонії і найкращим другом людини, а зло уособлюють насамперед християнство та інші релігії, зокрема "псевдосатанинські" секти, які помилково поклоняються Дияволу як втіленню сил зла. Поняття "сили темряви" зовсім не синонімічне поняттю "сили зла". Поняття "духовні вампіри", за Ла Веєм, тотожне християнству та іншим релігіям тому, що вони живляться енергією і паразитують за рахунок інших людей.

Завдяки використанню методів маніпулювання мовою у адептів з'являється відчуття посвячення у нове знання, мову та словниковий запас. Адепти починають відчувати себе більш комфортно усередині культової групи, а коли нова мова стає частиною їх повсякденної мови, починають відчувати певний дискомфорт з людьми, які не е членами цієї групи.

Для багатьох неокультів характерне створення комп'ютерного каталогу на своїх адептів. Нерідко дані для цього каталогу отримуються шляхом заповнення адептами ретельно розробленої анкети. У анкеті потрібно вказати: дату народження, групу крові, перелік інтересів з багатьох підпунктів (спроможність керувати автомобілем, професійні навички, знання іноземних мов, спосіб термінового зв'язку, куди можна телефонувати інкогніто, відкрито або на випадок необхідності тощо). Каталог надає можливість контролювати: зміни у світогляді, розміри грошових пожертв, кількість реалізованих касет, книг, плакатів, дружні зв'язки, відвідування семінарів і медитацій та ін.

У культовій практиці деяких новітніх релігійних об'єднань використовується метод сповідальних місій, нерідко колективних. Наприклад, у "Церкві Христа" загальні сповіді проходять таким чином. Збираються разом парафіяни однієї, а іноді декількох громад ("брати" та "сестри" окремо) і всі по черзі каються: спочатку лідер, а потім всі по ланцюжку. Така процедура триває довго. Наприкінці лідер молиться, щоб Бог простив їм усі гріхи. Така процедура суттєво відрізняє неокульти від традиційних церков, які практикують тільки індивідуальні сповіді. Сповіді викликають почуття провини та сорому, а потім комфорту після її закінчення.

Слід зауважити, що конфіденційна інформація, яка отримується завдяки сповіді, може бути використана для компрометації бажаючих полишити культову групу, або тих адептів, які критикують дії її керівництва. Наприклад, представники "Церкви сайєнтології" неодноразово використовували таку інформацію для дискредитації окремих осіб.

У багатьох неокультах для спрощення маніпулювання свідомістю використовуються методи контролю поведінки та часу. Перший метод - сувора регламентація графіку життя. Цей графік може містити: лекційний марафон, тривалі засідання, інтенсивні консультації, медитацію, монотонний спів, фізичні вправи, напружено-емоційні зібрання, брак сну та їжі. Подібна практика залишає мало часу для усамітнення та роздумів. Другий метод контролю поведінки і часу - це обов'язкове звітування про свій проведений час. Цей метод певним чином пов'язаний зі сповідальними місіями. Він часто використовується у неокультах християнського походження, насамперед у "Церкві Христа" та харизматичних церквах. Наприклад, кожен член "Церкви Христа" складає щотижня доповідь, де описує події свого життя за цей період, зокрема й такі інтимні, як кількість статевих актів.

Контроль поведінки і часу в "Церкві Христа" ще здійснюється завдяки так званому "наставництву". Теорію наставництва розробив пастор Лукас, а масово впровадив у релігійну практику Маккін, який

І заснував цей неокульт. Наставництво передбачає, що кожен адепт перебуває під постійним спостереженням іншого члена "Церкви Христа". Той, хто залучив у лави церкви нового адепта, як правило, стає його наставником. Як Христос був слухняний навіть до смерті, так і кожен член "Церкви Христа" повинен бути слухняним своєму наставнику. На практиці це нерідко призводить до того, що людина втрачає довіру до себе і просить у наставника поради з усіх важливих, а іноді й дрібних питань. Таким чином, створюється авторитарний режим, де заохочується копіювання кожним адептом свого наставника, який, у свою чергу, наслідує свого наставника - і так до самої вершини піраміди влади, на якій перебуває Маккін.

Харизмати реформували культову практику п'ятидесятників та доповнили її елементами теорії наставництва. Окрім недільних богослужінь, вони один-два рази на тиждень збираються у так звані "домашні групи". Кожен член домашньої групи розповідає іншим або особисто керівнику про переживання, проблеми, радощі та події, які трапились з ним після останнього відвідування цієї групи. Іноді це доходить до абсурду: деякі члени домашньої групи декілька годин розповідають усі подробиці своєї поведінки і думок протягом кожного дня.

Для багатьох культів характерне таке явище, як "гурізм". Гурізм виявляється у сліпій вірі в авторитет і покорі своєму гуру. Гуру може бути живим Богом (М. Цвигун та ін.), месією (Д. Сміт, С. Мун, С. Тороп та ін.) або мати монополію на тлумачення божественних істин (Р. Ошо, С. Прабхупада, С. Асахара та ін.). У зв'язку з цим становить інтерес цитата із крішнаїтської літератури, яка ілюструє рівень авторитету гуру для значної частини його послідовників.

Ці слова каже учень "Міжнародного товариства свідомості Крішни", який лежить біля ніг свого Гуру: "Ти є моє духовне сонце, а я - нікчемна іскра Твого сяйва; Ти - мій Господь, а я Твоя слуга навіки. Нектар Твоїх стоп оп'яняє мої відчуття... Я отримую велике задоволення, вимовляючи слова, які Ти вклав мені у вуста. При цьому я навіть не замислюватимуся над тим, правильні вони чи ні".

Останній вислів заслуговує на увагу. Він протирічить канонам традиційних церков, які наполягають на тому, що слухняність повинна бути свідомою і закінчуватись там, де починається гріх, але інша позиція у лідера крішнаїзму Харикеша Свамі: "Повчання гуру абсолютно, на сто відсотків відповідають повчанням Крішни... Вдаватися до гуру і вдаватися до Крішни - це одне і теж... Ми повинні віддавати духовному вчителю все, що у нас є, і бути при цьому дуже покірливими... Духовний вчитель вимушений брати палицю і бити цього тупоголового учня... Духовний вчитель пов'язує нас з Крішною, і якщо ми розриваємо зв'язок з духовним вчителем, то втрачаємо зв'язок з Крішною".

За свідченням представників Association pour la Sauvegarde de la Famille et de la Jeunesse, Herblay, France (французької Асоціації захисту сімей і осіб від згубного впливу сект), процес втягування нових адептів до секти має ретельно розроблену стратегію і умовно поділяється на чотири етапи.

I етап ( полестити та спокусити):

- досягається через прості, навіть спрощені відповіді на складні питання буття (життя, смерть, хвороба) у теплій атмосфері групи;