РОЗДІЛ 6. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

- Розвідувальне відомство бундесверу (Amt für Nachrichtenwesen der Bundeswehr (ANBw);

- Відомство військових аташе (Militarattachewesen);

- німецькі GLADIO-структури (війська спеціального призначення, розвідувально-диверсійні підрозділи);

- Федеральне управління безпеки інформаційної техніка (Bundesamt für Sicherheit in der Informationstechnik - BASIT або ФУБІТ);

- Група радіотелефонного і телеграфного зв'язку Федеральної служби охорони кордону (Gruppe Femmeldewesen des Bundesgrenzschutzes - GFW des BGS);

- Федеральне і земельні відомства охорони конституції (загальнодержавна контррозвідувальна служба: Bundes und Landesamter Verfassungsschutz, BfV/LfV - БФФ/ЛФФ);

- Військова контррозвідка {Militärischer Abschirmdienst, MAD -МАД);

- Митне кримінальне відомство (ZKA);

- GSG-9 і HOD Федеральної служби охорони кордону;

- Федеральна кримінальна поліція {Bundeskriminalamt, BKA). Підтримання зовнішньої діяльності Німеччини ґрунтується на трьох стовпах (концепція "трьох стовпів"): а) державні посольства і консульства за кордоном; б) приватна економічна мережа закордонних торговельних палат; в) Державне бюро зовнішньоторговельної інформації (Bundesstelle fr Aussenhandelinformation, Bf Al).

Формально діяльність спецслужб підлягає парламентському контролю, який покладено на Спеціальну парламентську контрольну комісію (ПКК) - "G-10 Komision", утворену в 1978 році. Керівники спецслужб зобов'язані регулярно звітувати перед ПКК про проведену ними роботу, інформувати членів комісії про всі випадки "особливого значення". Парламентська комісія слідкує за додержанням прав окремих громадян, під час виконання спецслужбами своїх функцій. "G-10" має право контролювати фінансову діяльність спеціальних органів, їх бюджет та економічні проекти.

Крім того, з 1992 року співробітники спецслужб отримали право, оминаючи своє керівництво, звертатися з будь-яких важливих питань безпосередньо до парламентської комісії. При цьому ЇМ забезпечується необхідна конфіденційність.

Парламентська контрольна комісія "G-10" у разі виникнення військової загрози дає санкцію БНД на проведення так званого "стратегічного контролю", тобто перлюстрацію поштової кореспонденції і прослухування радіотелефонних ліній зв'язку на території певних регіонів і держав.

Зазначена вище "концепція трьох стовпів" складалася протягом 50 років як сучасна форма співробітництва економіки та політики. Мережа закордонних торгових представництв складається у сукупності з трьох різних інституцій, що знаходяться в 75 країнах: а) 48 закордонних торговельних палат (Auslandshandelskammern, АНК); б) Бюро німецької економіки (DIHT); в) представництво німецької економіки.

З 97 країнами Німеччина уклала культурні угоди, що окреслюють рамки співробітництва в галузі культури. З більшістю інших держав також має місце тісний культурний обмін. Практична реалізація зовнішньої культурної політики знаходиться в руках посередницьких організацій, що у рамках зовнішньополітичних проектів федерального уряду діють самостійно. Найважливішими організаціями в цій сфері є:

Інститут ім. Гете (Goethe Institut, Gl), що має 135 філій у 76 країнах, 18 - у Німеччині (дані за жовтень 1998 p.). Його головне завдання - популяризація німецької мови за кордоном і сприяння міжнародній культурній співпраці.

Німецька служба академічних обмінів (Deutscher Akademischer Aastauschdienst, DAAD) займається обміном науковців і студентів.

Фонд ім. Олександра Гумбольта (Alexander von Humbolt Stifung, AvH) надає висококваліфікованим іноземним ученим можливість займатися науковою працею в Німеччині.

Інститут міжнародних культурних зв'язків організовує, зокрема, виставки німецьких авторів за кордоном та виставки іноземних авторів у Німеччині.

Зовнішньоекономічні програми федерального уряду забезпечують: