РОЗДІЛ 6. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

По-перше, через наявність німецьких національних меншин. Близько 2 млн етнічних німців мешкають у Росії, Казахстані, Киргизії, Україні, Прибалтиці, майже 400 тисяч - у Польщі, 70-100 тис. - у Румунії.

По-друге, проблема депортованих з держав Східної Європи німців залишається важливим чинником зовнішньополітичної активності Німеччини в центрально - та східноєвропейському регіонах. Незважаючи на опір Польщі, особливо Чехії, офіційний Бонн і далі домагається правового та морального засудження цими державами, а потім світовою громадськістю прийнятих наприкінці Другої світової війни акцій депортації 12 млн німців зі Східної Пруссії, Померанії, Сілезії та Судетської області.

Проблема полягає у вирішенні питання щодо відновлення для "вигнаних німців" та їхніх нащадків права повернення на батьківщину (поки що територіальні претензії не висуваються), повернення їм конфіскованої власності та відшкодування збитків.

По-третє, розвиток подій у Калінінградській області (Росія) знаходиться під пильною увагою Німеччини, реваншистськи налаштованої частини населення, що й досі не змирилася з втратою Східної Пруссії та Кенігсберга. Така ж увага приділяється процесу відновлення німецької діаспори довоєнного рівня в Україні шляхом переселення з районів Сибіру і Середньої Азії депортованих фольксдойче.

На думку автора розділу, заходи німецької сторони щодо виплати компенсацій колишнім остарбайтерам не небезкорисні, оскільки відповідають вимогам тактичних планів реалізації стратегічних планів обстоювання і захисту інтересів фольксдойче, насамперед у Чехії, Балтії, Польщі, Угорщині, Румунії, Росії та в Україні. Це створює прецедент щодо можливості висунути з часом аналогічні вимоги до урядів зазначених держав з приводу колишніх втрат німців, спричинених репресіями, депортаціями тощо. Підтвердженням цієї версії може слугувати збільшення кількості запитів і судових рішень з приводу повернення фольксдойче втраченого майна, капіталів тощо в державах Балтії.

По-четверте, значна перевага Німеччини над усіма іншими західними державами разом узятими щодо надання країнам на сході європейського континенту позик і кредитів виділяє Бонн як головного кредитора Сходу, що істотно полегшує для німецької сторони реалізацію зовнішньополітичних та економічних цілей у цьому регіоні.

По-п'яте, Німеччина займає передові позиції в торговельних справах і наданні приватних інвестицій у східному регіоні.

По-шосте, так званий емоційний момент, що певним чином впливає на східну орієнтацію Німеччини. Справа в тому, що частина літніх, проте ще впливових німецьких підприємців та видатних діячів тим чи іншим чином особисто пов'язані зі Східною Європою та колишнім Радянським Союзом: воювали на східному фронті, були в полоні, емігрували до ФРН або взяли шлюб з емігрантами зі Східної Європи. Всі ці особи не лише активно впливають на політику ФРН у східному напрямку, а й своїми діями сприяють її практичній реалізації.

Німецька політика, особливо інформаційна, на Сході будується навколо добре знайомої тріади стратегічних, економічних та політичних пріоритетів. Згідно з ними формуються і цілі: 1) реалізація німецьких економічних і фінансових інтересів (економічна експансія шляхом закріплення позицій присутності та проникнення німецького капіталу); 2) забезпечення безпеки держави від можливих загроз зі Сходу.

4.2. Німецькі фахівці констатують, що, зважаючи на вже створені умови політичної та економічної залежності, усунуто будь-яку військову загрозу безпеці Німеччини з боку Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Румунії, Болгарії, Литви, Латвії та Естонії. В цих державах відновлені та зміцнені традиційні зв'язки. З іншого боку, в "інформаційному суспільстві" спостерігатиметься подальша монополізація ринків, зокрема інформаційно-комунікаційних послуг. Зосередження в одних руках, навіть у рамках транснаціональних компаній різних компонентів інформаційних систем призведе до загрози суверенітету держав і зробить уразливою всю інфраструктуру прийняття політичних рішень та управління. Так, приміром, монопольні позиції фірм США в системах глобального космічного зв'язку (проект "Iridium"), глобальної навігаційної системи (GPS) у рамках мережі Інтернет уже сьогодні розглядаються деякими експертами ФРН як загроза національному суверенітету країни.

Різні питання гарантування безпеки інформаційного обслуговування у таких галузях, як промислове виробництво, банківська справа, наукові дослідження, медицина, за оцінками німецьких фахівців у галузі інформаційної безпеки, мають важливе значення і е невід'ємною умовою збереження провідних позицій Німеччини.

Координуючим урядовим органом, відповідальним за гарантування безпеки інформаційних потоків, є Федеральна служба безпеки у сфері інформаційної техніки (BSI), утворена в 1991 році. Загальна концепція діяльності BSI передбачає виконання в тісній взаємодії з НАТО та ЄС таких функцій: а) оцінка ризику впровадження інформаційних технологій; б) розробка критеріїв, методів та іспитових засобів для оцінки ступеня захищеності національних комунікаційних систем; в) перевірка ступеня захищеності інформаційних систем і видача відповідних сертифікатів; г) видача дозволів на впровадження інформаційних систем на важливі державні об'єкти; ґ) здійснення спеціальних заходів безпеки інформаційного обміну в державних органах, поліції тощо; д) консультація представників ділових кіл і промисловців.

Німецькі експерти не заперечують можливості активізації діяльності спецслужб щодо використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для збору інформації та здійснення активних заходів. За їхніми оцінками, в умовах монополізації фірмами США ряду ринків інформаційних технологій надійний захист від втручань їхніх спецслужб може забезпечити лише створення і розвиток власних, незалежних від США інформаційних мереж, оснащених програмними засобами національних виробників.

Завершено організаційно-технічні заходи німецького уряду щодо підключення до міжнародної комп'ютерної мережі Інтернет. Німецький Telecom, концерни "Bertelsmann" і "Ахеї Springer" стали співзасновниками спільного підприємства "America Online-Europe" і мають намір тим самим істотно впливати на дії американців в інформаційному просторі Європи.

Для реалізації завдань безпеки у ФРН нині сформовано чітке уявлення про функції кожного з членів "розвідувальної спільноти", до якої віднесені всі спецслужби та урядові агентства, що проводять загалом або в окремих напрямках розвідувальну діяльність і тим самим служать інтересам національної безпеки держави.

Розвідувальна спільнота ФРН складається з таких основних елементів:

1. Координаційні органи: Федеральна рада безпеки (ФРБ, BSR - Bundessicherheitsrat), Федеральна рада оборони (ФРО, BVR -Bundesverteidigungsrat), Шостий відділ Відомства федерального канцлера {Abteilung VI des Bundeskamleramt).

2. Контролюючі органи: Парламентська контрольна комісія, або "G-10-Комісія" (ПКК, РКК-ParlamehtarischeKontrollkomission/"G-Ю-Komission"), Уповноважені з питань захисту секретних даних (Datenschutzbeauftragten), Федеральна і земельні рахункові палати {Bundee und Landesrechungshofe), прокуратура.

3. Виконавчі органи:

- Федеральна розвідувальна служба {Bundesnachrichtendienst, BND - БНД), істотно реорганізована у 1984 році;